Берні казав, що це наглядачі. Вони стежать, щоб колеса були в постійному русі. Він почав сміятися, але той сміх змінився на стогін, а стогін — на різкий, захеканий, пронизливий крик болі.

«Добре, — холодно подумав Тай. А тоді використав улюблене слово Еббі Векслера: — Якомога швидше вмирай, дідько б тебе вхопив».

Десь за дві милі від Чорного Дому вони приїхали до величезної дерев’яної платформи ліворуч від них. З неї стирчало щось схоже на портальний кран. Від верхівки майже до дороги тягнулася довга жердина, з якої звисав ряд мотузок, на кінці пошарпаних жарким пекельним вітром. Під платформою на мертвій землі, яка ніколи не бачила сонця, були безладно розкидані кістки і давні купи білого пилу. З одного боку була велика купа взуття. Чому вони брали одяг, але залишали взуття, було питанням для Тая, на яке він, мабуть, не зміг би відповісти, навіть якби не був одягнений у кепку (осоплифим хлопшихам осоплифі іхрашхи), але на думку спала незв’язна фраза «Звичай країни». Здається, так іноді казав його батько, але він не впевнений. Йому навіть удалося пригадати обличчя батька, але нечітко.

На жердині сидять ворони. Вони штовхають один одного, повертають голови, слідкуючи за енергійним «І-Зет-Ґоу». Серед них немає того особливого ворона, чиє ім’я Тай не міг пригадати, але він знав, чому вони тут — чекають нагоди пощипати свіже м’ясо. Щоб мати можливість поласувати новими мертвими очима, не говорячи вже про пальчики босого мерця.

За купою викинутого взуття, що гниє, видніється звивистий шлях на північ, за задимлений пагорб.

— Станція Гауз-роуд, — каже Берні, мабуть, швидше собі, ніж Таю, будучи, здається, на межі марення. Хоча «Тазер», що й досі спрямований на шию Тая, навіть не здригнеться. — Саме сюди я мав привести особливого хлопчика: «Прифести осоплифого хлопшиха». Сюди приводять особливих. Містер Маншан відправився за моно. Монопоїздом Кінцевого Світу. Колись було два інших — Патрісія… і Блейн. Вони зникли. Збожеволіли. Наклали на себе руки.

Тай мовчки їхав за кермом карта, але він був переконаний, що якщо хтось і з’їхав із глузду, то це Берн-Берн (і стає ще божевільнішим, нагадує він собі). Він знав, що монорейкові поїзди існують, він навіть їхав на одному такому у Дісней Ворлд в Орландо, але щоб поїзди називались Блейн і Патрісія? Це вже занадто.

Станція Гауз-роуд залишилася позаду. Попереду наближалась іржаво-червона і чавунно-сіра Велика Комбінація. Тай бачив, як похиленими ременями рухалися мурашки. Діти. Деякі з них із інших світів, мабуть, світів, суміжних з цим, але було багато із його світу.