Йому назустріч ідуть четверо чоловіків від, як думає лорд Малшан, Тер-та. Це сленговий термін, до того ж не зовсім улесливий. У «Книзі Доброго Господаря» — це Повноземельний період розмноження. Лорду Малшану світ за вхідними дверима Чорного Дому схожий на величезний caldo largo, живий суп, у який він може встромити ополоник — від імені аббала, звичайно! — коли захоче.

Четверо чоловіків з Тер? Губи Малшана вигинаються від презирства і перекошують все його видовжене обличчя. Що вони тут роблять? Що вони хочуть тут зробити?

Посмішка починає сходити, коли він бачить біту, яку несе один з них. Вона світиться мінливим різнокольоровим світлом, яке, по суті, залишається білим. Сліпуче світло. Лорд Малшан знає лише одну річ, яка світилась коли-небудь таким самим світлом, і це Куля Вічності, яку маленький подорожуючий хлопчик називав Талісманом. Той хлопчик торкався його, і, як би могла йому сказати Лаура Делосіан — як Джек тепер знає сам, — дотик Талісмана ніколи не тьмяніє.

Посмішка зникає зовсім, коли лорд Малшан усвідомлює, що чоловік з биткою — це і є той хлопчик. Він знову прийшов надокучати їм, але якщо він думає, що забере головний приз, то сильно помиляється. Крім того, це лишень біта, а не сама Куля; можливо, в цього чоловіка і залишилося трохи енергії від Кулі, але точно небагато. Після стількох років вона достоту як пилинка.

«Пилинка — це все, чого моє дитя буде варте, якщо я дозволю забрати цього хлопчика, — думає лорд Малшан. — Я маю…»

Він переводить своє єдине око на грозову хмару, яка зависла позаду чоловіків із Тер. Від неї надходить сильний заколисуючий гул. Бджоли? Бджоли з жалами? Бджоли з жалами між ним і станцією Гауз-роуд?

Ну, він розправиться з ними. Згодом. Спершу треба розібратися з цими надокучливими чоловіками.

— Доброго дня, джентльмени, — каже лорд Малшан якомога приємнішим голосом. Фальшивий німецький акцент зник, тепер він говорить, як фальшивий англійський аристократ у Вест-Ендській комедії 1950-х років. Або, можливо, як нацистський пропагандист Другої світової війни «лорд Гав-Гав», — просто чудово, що ви зайшли так далеко, в такий неймовірно чудовий і водночас паскудний день. Боюсь, тут більшість днів паскудні і Дін Кінцевого світу був просто створений для антропоморфізму. На жаль, я не можу надовго затримуватись. Боюсь, саме час для доставки вантажу.

Лорд Малшан піднімає Тая і трясе ним. Хоча очі Тая розплющені і, очевидно, він при свідомості, його руки і ноги звисають, неначе в них немає кісток, як руки ганчір’яної ляльки.