— Опусти його, Маншане, — каже той, що з биткою, і лорд Малшан усвідомлює зі зростаючою тривогою, що в нього
У цьому немає жодних сумнівів. Його посмішка розширюється, повністю оголюючи ряд огидних зубів. Вони спрямовані гострими кінчиками всередину. Якщо він зціпить на чому-небудь зуби, то шматок сам собою відкуситься, якщо намагатись звільнитись із цієї кістлявої пастки.
— Маншан?
Його непокоять бджоли. Хто наслав бджіл?
— Мати хлопчика перебуває у психлікарні, — каже чоловік з биткою. Ця біта сяє сильніше, ніж будь-коли, усвідомлює лорд Малшан з дедалі більшим страхом. Тепер він
Вони зможуть це зробити лише через його труп. Боїться він чи ні, але посмішка лорда Малшана стає ще ширшою. (Перед Дейлом Ґілбертсоном відкривається жахлива картина: Вільям Ф. Баклі Молодший з одним оком і обличчям завдовжки у п’ять футів.) Він піднімає в’яле тіло Тая до свого рота, кусає в повітрі майже за дюйм від оголеної шиї хлопчика.
— Нехай її чоловік встромить свого смичка в неї і зробить ще одного сина — я впевнений, він може це зробити. Зрештою, вони живуть в Тер-та. Жінкам там, щоб завагітніти, достатньо просто пройтися вулицею.
Один із бородатих чоловіків каже:
— Їй потрібен цей.
—
Чоловік із сяючою биткою ступає на крок вперед. Лорд Малшан, зіщулившись, поступається назад, всупереч самому собі. Показувати свою слабкість і страх — це велика помилка, він знає це, але нічого не може з собою вдіяти. Оскільки це не звичайний Та. Він схожий на одного із колишніх стрільців, воїнів із вищого світу.