— Поклади його, — каже він. — Останній шанс, мій друже.

Лорд Малшан піднімає хлопчика вище.

— Давай! — кричить він. — Вистріли блискавкою енергії з цієї штуки! Я знаю, що ти можеш зробити це! Але це також поранить хлопчика! Ти пораниш хлопчика, т…

Із верхівки біти Ричі Сексона вилітає промінь яскравого білого вогню, тоненький, як кінчик олівця. Світло потрапляє в єдине око лорда Малшана і випалює його. Монстр верещить, бо не міг навіть подумати, що Джек підсмажить його, адже він істота з Тер, хоча й надто схвильована. Він сіпається вперед, розтуляє щелепи, щоб вкусити, навіть помираючи.

Але він не може це зробити, тому що ще одна блискавка із срібного персня на лівій руці Шнобеля Сент-Піра вистрелює і влучає посланцю аббала просто в рот. Червоні повні губи лорда Малшана палають… однак, похитуючись, він досі стоїть на дорозі, спиною до скелетоподібного хмарочоса Великої Комбінації, намагаючись урвати життя обдарованому сину Джуді Маршалл.

Дейл кидається вперед, хапає хлопчика за талію і плечі, вириває з рук Малшала і відскакує на узбіччя дороги. Його простодушне обличчя бліде, похмуре і рішуче.

— Прикінчи його, Джеку! — волає Дейл. — Прикінчи цього сучого сина!

Джек наближається до осліпленого виючого обвугленого створіння, яке котиться по Конґе-роуд і кістки якого тліють, а руки намагаються щось намацати. Джек кладе біту на праве плече і зосереджує свій зір на кулястій маківці біти. Сьогодні він не розгубиться, сьогодні він володіє биткою, що вражає блискавкою, і не буде дурнем та здійснить удар на повну силу.

— Зберися, любий, — каже він і завдає удару, якому позаздрив би сам Ричі Сексон, Великий Мак.

Прискорюючись, біта зустрічається з великою головою лорда Маншана. Розбиває її, як гнилий кавун, від якого розлітаються яскраво-багряні бризки. За мить голова вибухає, забризкуючи присутніх кров’ю.

— Здається, Королю треба шукати нового гінця, — тихо промовляє Шнобель. Він витирає обличчя, дивиться на повну жменю крові і зморщені шматочки шкіри, а тоді недбало витирає об свої потерті джинси. — Хоум ран, Джеку. Це навіть сліпому очевидно.

Дейл, тримаючи Тайлера, каже:

— Справу закрито, гру закінчено, застебніть ширінку.

Капітан поліції Френч Лендінґа обережно кладе Тая на землю. Хлопчик дивиться спочатку на нього, потім на Джека. В його помутнілих очах з’являється блиск, який, можливо, означає полегшення, а можливо, і розуміння.

— Біта, — каже він. Його голос настільки грубий і хрипкий, що неможливо зрозуміти, що він говорить. Прокашлявшись, Тай робить ще одну спробу: — Біта. Я про неї мріяв.