Корі знову скрутили спазми.

— Ідіть, — сказала вона.

— Що?

— Якщо блюватимете тут, копи побачать блювоту. Забирайтеся звідси. Негайно. Виходьте на трасу. Знайдіть кафе. Подзвоніть, щоб вас забрала Лулу чи ще хто-небудь.

— Мені незручно лишати вас тут саму.

— Я в безпеці. А ось ви — ні.

Корі подивився ліворуч. Подивився праворуч.

— Ви впевнені?

— Ідіть.

Майя перейшла до іншого сараю, зрізала замок, зазирнула всередину.

Теж порожньо.

Коли вона озирнулася, Корі вже відійшов і пробирався повз деталі автомобілів до виходу. Вона почекала, коли він зникне з поля зору. Тоді глянула на годинник. Витерла відбитки з ножиць для ланцюгів і сховала їх у олдсмобіль. Навіть якщо їх знайдуть, вони нічого не доведуть. Майя зачекала ще двадцять хвилин, аби перестрахуватися.

Тоді набрала 911.

Розділ 27

Розділ 27

Майя придумала історію й дотримувалась її:

— Я отримала наводку прийти сюди. Прийшовши, побачила, що замки зламані. З сараю стирчала рука. Тож я прочинила двері трохи більше. І тоді подзвонила в 911.

Поліцейські запитали, що це була за «наводка». Вона відповіла — анонімна.

Її запитали, що саме її цікавило. Тут Майя сказала правду, бо вони все одно дізналися б від удови Тома Дуґласса: її сестра Клер, яку вбили, незадовго до смерті зверталася до Тома, і Майя хотіла дізнатися чому.

Запитання продовжувалися, у різних варіантах. Вона сказала, що їй треба влаштувати, щоби хтось забрав дочку з садочка. Копи дозволили їй це зробити. Вона зателефонувала Едді, швидко пояснила ситуацію.