Кірс узяв найближчий до Майї стілець, перевернув його так, що спинка опинилася спереду, і заходився всідатись/ сідлати його. Майя дивилася на нього й розмірковувала над тим, що Керолайн сказала про гроші, що їх Кірсу платили Буркетти. Чи правда це? Вона сумнівалася, але байдуже, так чи ні, порушувати це питання зараз було б дуже нерозумно.

— Я можу подзвонити своєму адвокатові, — сказала Майя. — Ми обоє знаємо, що у вас нема приводів затримувати мене.

— Ми вдячні вам за співпрацю, — сказав Кірс без жодної краплини щирості, — але перед тим, як ви підете… що ж, гадаю, ми неправильно все це розглядали.

Він чекав, доки вона вкусить.

— То що ж ми, — вона голосом підкреслила це слово, — розглядали неправильно, детективе?

Кірс склав руки на спинці стільця.

— Ви постійно натрапляєте на мертві тіла, так?

Слова Едді: «За тобою йде смерть, Майє…»

— Спочатку ваш чоловік. Тепер цей приватний детектив.

Він посміхнувся Майї.

— Ви на щось натякаєте, детективе Кірс?

— Просто кажу. Спочатку ви з вашим чоловіком зустрічаєтеся в парку. У результаті він мертвий. Тоді ви приходите в пошуках бозна-чого. У результаті Том Дуґласс мертвий. Що в цих випадках спільного?

— Дайте вгадаю, — сказала Майя. — Я?

Кірс знизав плечима.

— Це неможливо не помітити.

— Неможливо. То яка у вас теорія, детективе? Я вбила їх обох?

Кірс знову знизав плечима.

— Це ви мені скажіть.