— Трохи.

— До чого це, Корі?

— Хтось із них знає, що на аудіо з того гелікоптера? Я маю на увазі…

— Я знаю, що ви маєте на увазі, — обірвала вона його. — Ні.

Він уже збирався поставити наступне питання, однак Майя зупинила його:

— Приїхали.

Коли вона звернула ліворуч, на грунтову дорогу, пошукала очима камери спостереження. Не знайшла жодної. Зупинила авто за квартал від «Кузовної майстерні JR».

Корі передав їй лижну маску. Вона похитала головою.

— Без них ми будемо менш помітні. Зараз темно. Ми просто пара, яка шукає свою машину в неробочий час, щось таке.

— Я маю бути дуже обережним, — сказав він.

— Знаю.

— Не можна, щоб мене помітили.

— У вас борода, бейсболка. Усе буде добре. Беріть інструмент і не підводьте голови.

Корі вагався.

— Або чекайте тут, і я все зроблю.

Майя відчинила двері й вийшла з машини. Корі це не подобалося, але він узяв ножиці для ланцюгів і рушив за нею. Вони йшли мовчки. Уже стемніло, однак Майя не вмикала ліхтарика. Вона сканувала територію. Камер нема. Охорони нема. Будинків нема.

— Цікаво, — сказала вона.

— Що?

— Що Том Дуґласс обрав це місце, щоб орендувати тут сарай.

— Ви про що?