Вона поклала на возика книжки і попрямувала за наглядачкою. «Метис»: вона думала про могутній, невидимий і повсюдний холдинг, що служив законності, порушуючи закони. Хробак і плід — те саме. Чи можуть ці люди дістати її в слідчому ізоляторі? Щоб усунути її і в такий спосіб заткнути їй рота?

Але що ж вона знає, га?

Яку небезпеку становить?

І знову мережа.

Він розпочав зі свого офіційного номера. Насилу набрав він числа з угоди, як з’явився детальний звіт про його дзвінки. Останніми тижнями йому телефонували частіше, ніж він сам. Він узяв мобільника, увімкнув режим анонімності й набрав декілька номерів. Майже скрізь відповідала голосова пошта. Коли йому відповідали, він уривав зв’язок. Щоразу в слухавці озивався жіночий голос. Певне, в Ноно то був спеціальний телефон для залицяння.

Потім він узявся до секретного номера. Сторінка видала йому звіт про всі його розмови. З того номера він розмовляв рідко. За чотири місяці телефонував усього кільком засекреченим абонентам. Зате отримав чимало дзвінків, що тривали від серпня аж до грудня, трапляючись дедалі рідше.

Він узяв мобільника й набрав чийогось номера.

— Алло?

Після двох сигналів пролунав чийсь гучний настійний голос. Цього разу доведеться побалакати, щоб дізнатися якомога більше.

— Це Шаплен.

— Хто?

— Ноно.

— Ноно? Ох ти ж, негіднику! Ти де оце, чортів сину?

Акцент наче був слов’янський. Він не відповів, урвавши розмову. Ще один номер. Голос у слухавці аж пашів од люті.

— Алло?

— Це Ноно.