— Ну добре, кави.
Шатле подав їй склянку в ротанговій[65] облямівці. Анаїс ковтнула кави й несамохіть заплющила очі.
— Декілька днів побудеш у Парижі, — сказав кат добре поставленим голосом. — Я забронював тобі номера в готелі. З’явишся до наглядового офіцера в комісаріат на майдані Інвалідів і до слідчого судді. Тим часом справу передадуть у Бордо, і я завезу тебе до Жиронди.
— У твої володіння?
— Мої володіння скрізь. Те, що ти сидиш зараз тут, найліпший доказ цього.
— Я вражена, — іронічно відказала вона.
Шатле обернувся і втупився їй просто у вічі. У нього були світлі крайки очей, чарівливі, порочні. Слава Богу, вона успадкувала материні очі. Антрацитові чилійські очі, кольору викопного вугілля, що видобувають за тисячі метрів під землею біля підніжжя Анд.
— Я не жартую, Анаїс. Іграм край.
Після недільного попередження розпочнуться санкції. Без балачок треба повертатися додому. Вона змінила Флері-Мерожі на цю волю під наглядом. Залізні лабети в’язниці — на оксамитові батькові рукавички.
— Я ж тобі казав уже, — озвався він. — Ті хлопці не жартують. У них
— Ото й розкажи мені про цю систему.
Шатле зітхнув і вмостився зручніше. Наче второпав, що в нього теж вибору нема. Щоб переконати доньку, йому доведеться відкрити всі карти.
Дощ раптом шалено зацяпотів у вітрове скло. По вікнах попливли пацьорки води. Енолог[66] коротким порухом відкрив бляшанку з дієтичною колою.
— Нема ніякої змови, — тихо мовив він. — Ні оборудок, ні таємного плану, як ти оце гадаєш собі.
— Та нічого я такого не гадаю. Слухаю тебе.
— «Метис» заснували в 60-х роках французькі та бельгійські найманці. Відтоді спливло чимало води. І ця компанія давно вже не займається такою діяльністю.
— «Метис» — одна з-поміж провідних компаній, що виробляють психотропні засоби. Її науковці ведуть дослідження в царині контролю над розумом.
— «Метис» — фармацевтична та хімічна корпорація, як і «Гехст» чи «Санофі-Авентіс». Це ще не робить їх змовниками, які намагаються орудувати глуздом.