Вигадавши аргументи на захист Вульфа, щоб використати їх проти Едмундса вранці, Бакстер підняла телефон і написала коротке повідомлення:

«Дівчинка в безпеці. Потрібно поговорити. Подзвони. Цьом».

Вона знала, що Вульф позбудеться свого телефону, щоб не дати їй вистежити його. Проте все одно натиснула кнопку «відправити», відчуваючи потребу хоч якимось чином відчути зв’язок із найважливішою людиною у своєму житті, адже навіть уявити собі не могла, що більше ніколи не побачить його знову.

***

Андреа тихо сповзла з ліжка, щоб не розбудити Джефрі. Вона обгорнулася простирадлом, а потім спустилася сходами вниз на кухню. Крізь скляний дах жінка бачила, як на чорнильно-синьому небі вже починає світати. Саме цей дах і був причиною, чому тут завжди була така нестійка температура. Навіть узимку, поки в погожі дні над головою було сонце, у просторій кімнаті-студії було нестерпно, а на світанку літнього ранку у неї замерзли пальці лише від того, що вона ступала по холодних кахлях.

Андреа зачинила за собою двері, потребуючи приватності, й сіла за стіл, тримаючи в руках склянку апельсинового соку, і притиснула до вуха телефон. Дивно, але навіть після стількох років окремо для неї було зовсім нормальним зателефонувати Вульфу о 5 ранку. Вона не могла сказати цього ж про жодну людину у своєму житті, навіть про Джефрі, якщо на те не було вагомої причини.

Упродовж років шлюбу вона так звикла до ненормованих змін Вульфа і знала, що, ймовірніше за все, посеред ночі він не спить так само, як і посеред дня. Проте правда крилася значно глибше. Андреа знала, що для неї він завжди був не далі, ніж за один телефонний дзвінок, готовий вислухати, про що б там вона не говорила, незалежно від того, чи спав він, чи ні. Аж дотепер Андреа завжди сприймала це як належне.

Уже вшосте за дванадцять годин її переадресувало на його голосову пошту, і замість того, щоб залишити ще одне спотворене повідомлення, Андреа завершила дзвінок. Дорогою на роботу вона спробує знову. До кінця дня Елайджа чекав на її відповідь стосовно підвищення, і тепер вона дійшла до точки, де припинила навіть думати про це, сподіваючись, що потрібної миті відкриється якийсь чарівний канал, який і підкаже правильну відповідь.

Джефрі, як і зазвичай, прокинувся о 6 ранку, й Андреа мусила докласти зусиль, щоб не починати цю заяложену тему за сніданком. Мабуть, його вже нудило від цього, як і її саму, хоча він усе одно не мав чого сказати їй, щоб допомогти. Перед тим, як піти в душ, він побажав їй удачі, лише задля того, щоб показати, що не забув, а потім зник нагорі.