Офіційні американські джерела недооцінили втрату посібника — не так уже й багато чого потрапило в публічний доступ, однак витік від «високопоставленого джерела з уряду» описав цей випадок як «непоправну втрату інформації стосовно національної безпеки». Затим послідували вимоги з Конгресу розпочати дослідження звітності. Вся ця метушня, ці взаємні докори і звинувачення були частиною багатошарового окозамилювання, підготовленого й розповсюджуваного полчищами джерел, які й самі ні про що не здогадувались, а також відбірних базік, а керував усім цим начальник контррозвідки Саймон Бенфорд, маючи на меті запевнити росіян, що посібник, який вони отримали, був справжній. А як на додачу виявиться, що це допоможе захистити агента ДІВУ — якщо вона й досі жива, — тим краще.
Управління СВР Р (аналіз) та Т (наука) подали звіти. Попередній аналіз документа Національної служби зв’язку США, переданого Буллардом, показав, що документ справжній і не підроблений. Офіцери Управління Т, експерти з комунікацій ФАПСІ та науковці з Санкт-Петербурзького університету інформаційних технологій взялися за вивчення посібника, консультуючись із Міністерством оборони, аби визначити вразливі місця в обширній американській мережі. З бюджету на оборону попросили фінансування на розробку програмного забезпечення, кібер-додатків та інших інструментів для потенційного використання проти оцінених слабких місць системи.
Позаяк вони хотіли вірити,
Дума похвально оцінила роботу