Ваня Єгоров затримався у своєму кабінеті допізна. Небо змінило колір із рожевого на пурпуровий, а потім — на чорний, та єдине, що помічав Єгоров, — був плаский екран, що показував нескінченні репортажі грецького телебачення, Євробачення, BBC, Sky, американського CNN про інцидент у Афінах.

Афінська резидентура підтвердила, що вбитий був Сергій Маторін. Ваня відчув, як його нутрощі закрутилися, коли резидент повідомив, що греки — нез’ясовно — вже кремували тіло, унеможлививши судово-медичний розтин.

«Нез’ясовно, ага», — подумав Ваня. Греки ходили під ЦРУ вже не перший рік.

Неважливо, не зараз. Ваня зрозумів, що хтось іще уповноважив мокруху в Афінах, відправив до Греції того лихоокого психопата. Не Директор, не його колеги з ФСБ. Навіть не той гном Зюганов. Можливе лише одне ім’я. Ніби відчувши це, задзеленчав телефон спецзв’язку, змусивши Єгорова підскочити в кріслі. Зі слухавки брутально долинув знайомий голос, скрипучий і деркий, однак зловісно спокійний.

— Операція в Афінах — це ганьба, — сказав Путін.

«Цікаво, він сидить у самих шкарпетках? — подумав Єгоров. — Без сорочки?»

— Так, пане президенте, — тупо сказав Єгоров.

Нема сенсу заявляти, ніби це не він давав на неї згоду. Путін і так знає.

— Я ж чітко уточнив: ніяких особливих завдань.

— Так, пане президенте, я розпочну розслідування…

— Облиште, — сказав голос. — Від вас я очікував обачнішої роботи. Втрата сенаторки колосальна. Кріт у Службі й досі активний. Що ви робите, щоб викрити цього зрадника?

«Якби ти не підганяв нас так шалено, — подумав Єгоров, — ми б уже давно спіймали його».

— Наскільки вам відомо, пане президенте, я відправив вправного офіцера вийти на зв’язок з американським куратором. Очікував на важливу інформацію…

— Так, вашу небогу. Де вона зараз?

«Ну от, почалося найгірше».

— Ми не отримували звісток від неї з Греції.

З протилежного кінця лінії тиша.

— Яка вірогідність того, що вона мертва? — спитав Путін.