— От тільки все це не допоможе Корчному, — сказав Нейт.

Він вирівнявся і повернувся до вхідних дверей. Вона могла б спинити його словами, видати півдюжини речень із поясненнями, та не зробить цього. Двері зачинилися, закривши собою його палахкотливу лють.

***

Форсайту довелося тримати Домініку, коли Бенфорд розповів їй, що її зашифрована телефонна розмова з дядьком Ванею насправді напряму призвела до арешту Корчного.

— Як ви сміли так використати мене? — волала Домініка, вириваючись із рук Форсайта.

Він відтягнув її до крісла і став між нею та Бенфордом, а вона вчепилася в підлокітник.

— Ви використали мене як звичайного donoschik, інформатора.

Їй знову вдалося встати, та Форсайт спинив її рукою.

— Ви ж усі там такі розумні, невже не могли придумати нічого кращого?

Бенфорд крокував вітальнею, тягнучи за собою темно-синій шлейф обману. Крізь балконні двері доносився морський бриз.

— Ми ухвалили рішення, Домініко, — сказав Бенфорд. — Мушу сказати тобі, що це Володя придумав цей план, він наполіг на ньому. Для нього це була кульмінація кар’єри агента. Він помітив тебе, обрав і підготував як свою наступницю ще до того, як ти вийшла з Лефортова. А зараз він може заспокоїтись.

Руки Домініки схопилися за крісло.

— То ви дасте йому загинути, аби тільки продовжити свої таємні ігри? Невже якась дурна інформація важливіша вам за цю людину?

Вона встала і закрокувала кімнатою, обхопивши живіт руками, розметавши волосся вусібіч.

— Насправді, ця дурна інформація і є суттю нашої роботи. Всі ми чимось жертвуємо задля продовження Гри. Ніхто не застережений, — сказав Бенфорд.

Домініка зиркнула на Бенфорда і зі страшною силою збила на підлогу лампу з бічного столика, розсипавши друзки по мармуру.

— Я спитала у вас, чи інформація важливіша вам за людину, за Володимира Корчного, — сказала Домініка, зриваючись на крик.

Вона дивилася на Бенфорда так, ніби готова вгризтися зубами йому в горлянку. Форсайта приголомшила її лють. Він підступив до неї на півкроку на випадок, якщо вона кинеться.