— Так, — погодилася Голлі. — В Іспанії він відомий як El Hombre con Saco. Чоловік із мішком. У Португалії — Гарбузоголовий. Коли американські дітлахи вирізають на Гелловін гарбузи, то різьблять подобу El Cuco, як сотні років тому це робили діти в Іберії.

— Про цього El Cuco є дитяча пісенька, — сказав Юн. — Abuela інколи її співала, на ніч. Duérmete, niño, duérmete ya… решту не пам’ятаю.

— Спи, дитинко, засинай, — підхопила Голлі. — El Cuco на стелі сидить, він прийшов тебе з’їсти.

— Нічого собі колискова, — прокоментував Алек. — Солодкі сни, певно, снилися діткам.

— Господи Ісусе, — прошепотіла Марсі. — Ви вважаєте, щось таке побувало й у мене вдома? Сиділо на ліжку біля моєї доні?

— І так, і ні, — сказала Голлі. — Давайте-но я поставлю вам фільм. Перших десяти хвилин має вистачити.

  9

Джеку снилося, що він їде безлюдним шосе на дві смуги, що навколо немає нічого — тільки порожнеча обабіч траси й тисячі миль синього неба над головою. Він сидів за кермом великої вантажівки, може, бензовоза, бо відчував запах пального. Поруч із ним сидів чоловік із коротким чорним волоссям та еспаньйолкою. Госкінз його знав, бо часто відвідував «Прошу, джентльмени» (хоч у робочих справах — тільки зрідка) і мав багато приємних розмов із Клодом Болтоном, у якого були судимості, та відтоді, як він став на пряму доріжку, то перетворився на непоганого хлопця. Тільки в цій варіації Клод був дуже поганим хлопцем. Саме цей Клод відгорнув душову шторку рівно настільки, щоб Госкінз зумів прочитати слово, витатуйоване в нього на пальцях: «НІЯК».