Він то йшов, то біг підтюпцем зі своїм продуктовим пакетом і ракеткою, раз у раз відбиваючи м’ячик, – чоловік, що охолоняв після напруженого тренування й дорогою додому зазирнув у крамницю.

Доларгайд змусив себе вповільнитися, на повний шлунок бігати не варто. Тепер він міг обирати собі ритм ходи.

Він міг обирати будь-що.

42

42

Кроуфорд сидів на задній лаві для присяжних і їв арахіс у червоній шкірці, а Ґрем опускав у судовій залі жалюзі.

– Зробиш мені сьогодні ввечері портрет, і я його заберу, – сказав Кроуфорд. – Ти обіцяв на вівторок, і сьогодні вівторок.

– Зроблю. Тільки спершу хочу ось це подивитися.

Ґрем розліпив конверт, що прийшов експрес-доставкою від Байрона Меткафа, і витрусив уміст – дві запилюжені бобіни з домашнім відео, кожна в окремому пластиковому мішечку з застібкою.

– Меткаф висуватиме обвинувачення Найлзу Джекобі?

– За крадіжку – ні, певно, він і так отримає спадок. Він і брат містера Джекобі, – відповів Ґрем. – Щодо гашишу – не знаю. Окружний прокурор Бірмінгема наміряється його помордувати.

– Добре, – сказав Кроуфорд.

Зі стелі зали опустився кіноекран і розгорнувся перед лавами для присяжних – так засідателям було легше дивитися відеодокази.

Ґрем заправив плівку в проектор.

– З приводу перевірки газетних кіосків, де Зубний ельф міг швидко придбати «Базікало»: нам уже доповіли з Цинциннаті, Детройта та ще з кількох розкладок у Чикаго, – сказав Кроуфорд. – Стільки диваків треба відсіяти.

Ґрем запустив фільм. Відео з риболовлі.

Діти Джекобі сиділи навпочіпки на березі ставка з тростиновими вудками й поплавцями.

Ґрем намагався не думати про те, що вони зараз лежать у землі в маленьких ящиках. Намагався думати, що вони просто рибалять.

Поплавець на вудці дівчинки заплигав і зник під водою. Клюнуло.

Кроуфорд зашурхотів своїм пакетом з арахісом.