— Ті, якими відважують міліграми, — відповіла спантеличено Алекс. Вал гучно видихнула повітряну бульбашку так, що на чолі здійнялося пасмо волосся. — Мене так дратують люди, у яких від природи швидкий метаболізм.

— Серйозно? — зміряла її поглядом Алекс. — Це ти мені жалітимешся на нашу відносно пересічну генетичну спадковість?

Вал кілька секунд витріщалась на неї, а потім, усміхнувшись, захитала головою. — Та, мабуть, природа не може бути щедрою з дівчиною у всьому.

— А ти виняток, який тільки доводить правило?

— Мабуть, ти мені подобаєшся, Оллі.

— Дякую, Вал. Але насправді мене звати Алекс.

— Байдуже. Знаєш, у тебе багато невикористаного потенціалу. Якщо зробити пристойну зачіску, трохи намалюватись і збільшити груди до середнього розміру, ти ще й нівроку будеш.

— Ее, та мені добре, як є. Дякую. У мене не такі високі сподівання у житті. Так життя легше.

— Серйозно, ти ж, мабуть, і волосся собі сама стрижеш, га?

— У мене немає іншого вибору.

— Повір, порівняно з цим, завжди є інший вибір, — простягши руку через стільницю, вона спробувала торкнутись до волосся Алекс, що спадало їй на очі, але Алекс відсахнулась. Та й справді вже час підстригтись.

Вал повернулась до Деніела, який намагався поводитись непомітно, прихилившись до стільниці просто за Вал, доїдаючи вечерю і ніби ховаючись від жінки. І Алекс цілком його розуміла. І цілком збагнула, чому вона налякала Деніела під час їхньої першої зустрічі.

— Підтримай мене, Денні. Хіба ти не гадаєш, що Алекс може бути гарною, якщо постарається?

Деніел закліпав очима, як робив завжди, коли дивувався.

— Але ж Алекс і зараз гарна.

— Оце джентльмен. Як дивак Кевін.

— Я вважатиму це за комплімент.

— Це й справді комплімент. Можливо, найкращий, який я колись казала, — погодилася Вал.

— Як довго ви знаєтеся з ним? — поцікавився Деніел.

— Занадто довго. Гадки не маю, чому й надалі відчиняю йому двері, коли він приходить, благаючи. Мабуть, справа у владі, — вона знизала плечима, а коли сповзло плече в її шовковому вбранні, вона його не поправила. — Мені подобається, коли хтось такий сильний робить те, що я попрошу.