— О, не переймайся тим, любчику, — мовила Вал до Деніела. — Прибиральник приходить щоранку.

Алекс кинула на Кевіна важкий погляд, але його перестріла Вал.

— Я залишу на столі записку, і він не заходитиме у спальні, — запевнила Вал. — Я знаю, що у вас усе по-шпіонському. Не турбуйся, через мене вас не викриють.

— Мені не важко, — відповів Деніел. — Миття посуду мене розслабляє.

— Та що ж у тебе за брат? — спитала Вал у Кевіна. — Можна я його собі залишу?

Алекс усміхнулась, побачивши, як у паніці Деніел витріщив очі, але він не піднімав обличчя від мийки, тому Вал нічого не помітила. Він передав Алекс щипці, а вона витерла їх рушником для посуду, ніби шовковим на дотик, що, мабуть, висів для окраси. У неї склалося враження, що Вал такими речами не переймається.

— Він не твій тип, — відповів Кевін.

— У мене багато типів, хіба ні?

— Слушно. Але, гадаю, надовго він твого інтересу не втримає.

Вона зітхнула:

— Вони так рідко втримують.

— Отже, гм, щодо прибиральника. Коли він приходить, іде тощо? — спитала Алекс.

Вал засміялась.

— А ти дуже серйозно до всього ставишся.

— Мене часто намагаються вбити.

— Мабуть, неабияк дратує, — кинула вона недбало. — Коли я у квартирі, Рауль приходить рано й невдовзі йде геть. Він тебе навіть не розбудить. Він добрий.

— Тоді я просто замкну двері.

— Як хочеш.

— Завтра ми не спатимемо, Оллі, — втрутився Кевін. — У нас багато роботи, яку треба зробити, перш ніж діяти, тому я не хочу, щоб ми ще марнували час.

— Дай їй один вільний ранок, — наполягав Деніел. — Вона цілий тиждень ночами кермувала і спала на задньому сидінні. Їй треба відпочити.