Кевін відразливо скривився.

— Вона не маленька, Деніеле. А в дорослих є робота, яку треба виконувати.

— Не проблема, — швидко промовила Алекс. І глянула на годинник над плитою; тільки сьома. — Я все одно вже падаю з ніг. Тому задовго до того, як прийде Рауль, уже не спатиму.

— Я покажу тобі все, що в мене є, а ти скажеш, чого тобі ще бракує. У мене є відеозапис твоєї людини, який, я певен, ти захочеш переглянути, а потім…

— Завтра, Кевіне, — обірвала його мову Алекс. — А зараз — спати.

Кевін голосно вдихнув через ніс і закотив очі до стелі.

Алекс мало не потягнулась до руки Деніела, коли він виходив із кухні. Їй довелося стиснути руку в кулак, сподіваючись, що Кевін нічого не помітив. Усе видавалось неприродним, і вона збагнула, що Деніел почувався так само. Він ішов близенько за нею, ніби збирався у якийсь спосіб спонукати до розмови — чи, можливо, до сутички, якої вона намагалась уникнути. Не на часі, — намагалась вона передати йому телепатично, не обертаючись. Вона йшла швидше, але тільки марнувала сили. У Деніела надто довгі ноги порівняно з її ногами, щоб вона могла хоч як взяти лідерство.

Вона почувалася значно краще, коли почула, як він, зачинивши за собою двері, клацнув замком, поставивши його на місце.

— Дякую, — мовила вона, повертаючись, щоб обійняти його за стан руками.

— Тільки тому, що ти виснажена, — нагадав він їй. — Завтра я буду наполегливішим.

Вона ледве волочила ноги, тому вони зробили лише найбільш важливі рутинні справи. Вона не хотіла морочитись з перев’язкою, отже вирішила дати шкірі подихати вночі. Рана досі була яскраво-червоною і гноїлась, а стібки на вусі — попри нитки тілесного забарвлення — важко було не помітити. У неї лишився гидкий шрам, але вона не хотіла брати собі це в голову зараз.

Спочатку збиралась напоказ виставити у ванній кімнаті розкладачку, але вирішила почекати до ранку. Не скидалось, щоб Кевін збирався проводити інспекцію кімнат. Ще вона розмірковувала, чи не зробити навколо дверей розтяжку, що запускатиме газові балончики. Та в неї бракувало сил, утім, все одно чужинець спочатку перевірятиме хазяїна, якщо, звісно, пройде повз Ейнштейна. Тому вона просто поклала свій СІГ у пояс на тумбочку біля ліжка.

Деніел уклався у ліжко першим, але ще не спав.

— Можливо, мені добути гвинтівку? — спитав він.

— Кімната велика, але, мабуть, тут затісно для гвинтівки. Я можу піти за пістолетом.

Він роздратовано глянув на неї.

— Я пожартував.

— О, звісно.

Він розкрив для неї обійми. Вимкнувши світло, вона залізла на своє тепер уже звичне місце. Ліжко було абсурдне — якась м’яка еластична хмарина, мабуть, із золотих ниток чи з гриви єдинорога.