Карстен кисло скривився.

— Він не мій. Він — лакей Діверза, і він виродок. Я казав йому, що такий, як Біч, помре, перш ніж заговорить зі звичайним дізнавачем. Тому, якщо ти за це переймаєшся, то розслабся. Вони його не розколять. Біч нічого про тебе не сказав, окрім того, що вбив тебе. Я навіть переконаний, що вони цього не перевірили. Відверто кажучи, я теж йому повірив.

Вона здивувалась:

— То ти мене так ніким і не замінив?

Карстен похитав головою.

— Я намагався. На самому початку я тебе не обманював — пригадуєш? Справжній талант — це цінний та обмежений ресурс, — процитував він себе самого, зітхаючи. — Діверз отримав дивовижний вплив у відділі, відколи я «втратив цінний кадр» — ЦРУ заблокувало процес вербування, який я проводив, і закрило все, залишивши тільки лабораторію. Те, що ми зараз у ній створюємо, здатен зробити будь-який хоч наполовину гідний фармацевт. — Він знову похитав головою. — Вони поводяться так, немов це не вони є першопричиною того, що ти — небезпечна.

— І ти досі вдаєш, що не мав стосунку до того, що прийняли таке рішення?

— Якщо й мав, то зараз мене за це покарано, — Карстен понуро дивився у вітрове скло.

— Чи здивується Діверз, що ти розвивав талант на стороні?

Карстен завжди був метким. Він скривив губи й кивав, продовжуючи:

— Можливо, з півсекунди, а потім просто розсердиться.

Він на сто відсотків підтримує поточну програму, однак розуміє, що мої сумніви посилюються. Ні, він не надто здивується.

— Тобі не до вподоби, як Пейс виконує завдання? Він ніби прагматична людина, і я гадала, що ви порозумієтесь.

— Отже, ти склала два і два. Я гадав, що ти спроможна на це. Але закладаюсь, що ти ніколи цього не зробила б, якби не надмірна реакція Пейса із самого початку. Мене не дратує макіавеалізм — мене дратує дурість. Хиби трапляються, але Пейс має пристрасть до того, щоб поєднувати одну помилку з наступною, котра є ще гіршою за попередню. А потім із третьою. Це він втягнув нас усіх у цей гармидер.

— Ти про що, Карстене? Що ми на одному боці? Усі помиляються, ти сам казав, але не треба більше сподіватись на моє почуття провини.

— Я не сподіваюсь, що ти мені повіриш, але маємо те, що маємо. Мені від поточної ситуації жодного зиску. Якщо Пейс матиме успіх, зірка Діверза зійде. Урешті, він стане директором ЦРУ. А роботу всього мого життя вже й так знищено. Ми більше на одному боці, ніж ти гадаєш.

— Якщо тобі від цього легше. Але планів це не змінює.

— Ми зайдемо всередину разом, — замислено промовив він. — Ти — моя таємна протеже. Я наполягатиму, щоб ти посіла місце м’ясника, якого привів Діверз. До цього моменту все спрацює. А як ти собі думаєш діяти далі — гадки не маю.