Він пильно вдивлявся у фото, а потім знову перевів погляд на дорогу.

— Як довго? — спитав він крізь зуби.

— Я була щедрою. Дванадцять годин. Одна вже спливла. Ця операція не має забрати більше чотирьох годин максимум. Потім Лівві безпечно повернуть матері, без жодної шкоди.

— А мене вб’єш?

— Я буду з тобою відвертою. Шанси нам обом залишитись неушкодженими — погані. Багато залежить від твоєї акторської майстерності, Карстене. На щастя для нас обох, ми обоє знаємо, як переконливо ти здатен грати.

— А що буде, коли, не з моєї вини, ти помреш?

— Недобре для Лівві. І для її матері, до речі. Уже все запущено в дію. Якщо тобі небайдужа твоя родина, ти дуже-дуже постараєшся, аби витягнути мене живою.

— Ти, мабуть, блефуєш. Ти ніколи не була такою холоднокровною.

— Політика змінюється. Люди змінюються. Розповісти тобі секрет?

Вона дала йому час на відповідь, але він дивився просто перед собою, зціпивши зуби.

— Кевіна Біча не було в Техасі, коли Діверз послав ватагу кілерів. Зате там була я, — її слова зависли в повітрі, та вона повела далі. Не тільки Карстен має акторські здібності. — Я вже не та, яку ти колись знав, Карстене. Ти здивуєшся, дізнавшись, на що я тепер здатна. Далі поверни праворуч.

— Гадки не маю, чого ти тут сподіваєшся досягти.

— Отже, до справи, — мовила Алекс. — Де Кевін?

Карстен навіть не вагався.

— У будівлі на заході міста. Колись то було місце для допитів ЦРУ, але вони вже багато років ним не користуються. Офіційно це місце покинуте.

— Яка адреса?

Він назвав із пам’яті, не затинаючись.

— Яка там охорона?

Він поглянув на неї, вивчаючи її з хвилину, перш ніж відповісти.

— Цього я не знаю. Але знаючи Діверза, охорони там більше, ніж потрібно. Він зі шкури буде пнутись. Він боїться Кевіна Біча. Тому він і вигадав цю шараду з братом. Неризиковано, — так він про все казав. — Карстен гигикнув, але не весело, а радше гірко.