Вона усміхнулася — то був швидкий тривожний звук, достоту як тремтіння в її руках.

— Еге, я, гадаю, ніби про це здогадалась. Довго ж допетрувала, га? Хай там як, а я теж тебе кохаю.

— Нарешті ми розмовляємо однією мовою.

Вона знову засміялась.

— Ти тремтиш, — мовив він.

— У мені так багато кофеїну, що мені потрібна детоксикація.

Надворі досі було тихо, як зазвичай посеред ночі, тому шум авто, що під’їжджає за будівлею, важко було не почути. Алекс здивувалась, як мляво відреагували її нерви, отже, сил у неї обмаль, вона це збагнула. Вона почувалась виснаженою, випростовуючись і звільняючи руки. Вона вийняла ППК з-за поясу на поясниці.

— Дуже сподіваюсь, що це Вал, — пробурмотіла вона.

— Алекс, — прошепотів Деніел.

— Не рухайся навіть на частку сантиметра, Деніеле Біч, — прошепотіла вона у відповідь. — Я надто довго тебе зшивала, аби ти зараз, вставши, щось порвав. Я просто перевірю. За мить повернусь.

Поспішивши до запасних дверей, вона визирнула з-за маленької запони. Це саме та машина, якої вона сподівалась, — гидкий зелений «Ягуар» — і Вал на сидінні водія. Вона бачила, як із пасажирського місця зіскочив Ейнштейн.

Алекс знала, що мала б мати більше почуттів, знаючи, що все скінчилось і майже всі кінці заховано. Вона мала б відчувати радість, полегшення, вдячність, можливо, навіть плакати від щастя. Але її тіло геть виснажилось. Щойно кава не діятиме, вона впаде в кому.

— Це Вал, як я й сподівалась, — мовила вона до Деніела, кладучи пістолет на край імпровізованого ліжка.

— У тебе такий вигляд, ніби ти ось-ось знепритомнієш.

— Незабаром, — погодилась вона. — Але не зараз.

— Алекс? — позвала тихо Вал, заходячи у двері.

— Так.

Ейнштейн ускочив у кімнату, мотаючи головою в пошуках Кевіна. Спинившись, він трохи заскиглив, побачивши його на підлозі. Схиливши голову набік, Ейнштейн двічі лизнув Кевінове обличчя. Кевінове хропіння затнулося.

Алекс сподівалась, що Ейнштейн ляже поруч зі своїм ліпшим другом, скрутившись калачиком, але, жваво мотаючи хвостом, він розвернувся і підбіг до неї. Обома лапами він стрибнув їй у пелену так, щоб дістатись до обличчя й лизнути. Їй довелося вхопитись за Деніелове ліжко, аби не впасти з ніг.

— Обережно, Ейнштейне.