Без жодної команди вона відпустила мікрофон, згорнула ноутбук і склала на ньому руки.

Джеймі вийшла на центр дороги. Приклад «бушмастера» впирався їй у плече, а ствол гвинтівки був націлений на поліцейського посеред вулиці.

— Навколішки, — промовила вона. — Навколішки, копе. Ми не хочемо нікого вбивати.

— Бетан, якщо твоя ласка, вийди з авто і ляж обличчям у землю. Тоді, гадаю, обійдемося без ґвалту, — проказав Бен.

Тепер уже Гарпер чула іншу сирену. Її звук був пронизливішим і дедалі гучнішав, відлунюючи в холодному повітрі так, що вона навіть відчувала його шкірою. Мінді зиркнула на Гарпер. Її очі світилися від захоплення.

— Як би мені хотілося, щоб ми це зараз знімали, — прошепотіла вона.

— Бене! — гукнув сивий коп, спинаючись навколішки. Джеймі височіла над ним, цілячись «бушмастером» у потилицю. — Ти підчепив те лайно, правда ж? Воно у тебе по всьому тілі. Ти хворий.

— Я маю драконячу луску, але не певен, що справедливо називати мене хворим, Пітере. Як на мене, то я чуюся ліпше, ніж будь-коли, — Бен відступив назад, далі тримаючи пістолет націленим на Бетан, яка відчинила дверцята і вийшла з піднятими руками. Не зводячи з неї погляду, Бен гукнув:

— Нельсоне, я хіба не казав тримати пальця подалі від гачка? То чому ж твоя зброя вистрілила?

Нельсон стояв за огорожею, тримаючи свій 410-й калібр націленим у небо.

— Це його спинило, хіба ні?

— Поки ти тут стрільбу влаштовував, — сказав Бен, — Бетан по мікрофону балакала.

— Упс!

— Це що значить? — запитала Джеймі.

— Це значить, що як вам вистачить клепки, ви повтікаєте звідси, поки ще маєте час, — відказала Бетан. — Цілком імовірно, що вони почули постріл по радіо і вже відіслали сюди підкріплення.

— О, я так не думаю, — відповів Бен. — Ближче до того часу, коли я покинув служити, наші сили вже були такі розпорошені, що можлива підмога могла прибути не раніше, як за півгодини. А то було багато місяців тому. Кожен знає, що стало лише гірше. Навіть якщо диспетчер дослухався, то навряд надішле кавалерію, бо ж то могли бути лише фонові перешкоди.

— Так, це правда, — погодився з ним Піт, стоячи навколішках на дорозі, витягнувши руки в обидва боки. — Та тільки тепер дослухається не лише диспетчер. Ти навіть не уявляєш, хто може слухати радіо.

— Це ще, бляха, що означає? — запитав Бен, але якщо Пітер і відповів, Гарпер цього вже не почула. Його голос потонув у пискняві карети швидкої, яка виринула з Саґамор на Верден.

Джеймі зрушила з місця перша, обійшовши Пітера, який досі лишався навколішках, і рушив до швидкої, яка саме спинилася позаду поліцейського «крузера».