— Але оце, оце захоплююче, — промовила Мінді, нахилившись уперед. Її вологі очі зблискували в темряві.

— Хіба?

— Атож, — відказала Мінді. — Завжди хотіла зіграти в сцені пограбування.

Гарпер почула виття сирен, що наближалися. Блакитні й срібні спалахи перетворили ріг вулиці на зимову дискотеку. Поліцейський «крузер» завернув з-за рогу, не кваплячись, і повільно попрямував до них.

Бен виступив уперед, здійнявши одну руку в привітальному жесті, тоді як водій поліцейського авто виліз з-за керма. Передня частина «крузера» була повністю залита світлом. Дебела жінка (другий офіцер поліції) лишилася сидіти на пасажирському сидінні з розгорнутим на колінах ноутбуком.

Коп-водій заступив у світло фар, прикривши очі долонею, щоб краще роздивитися Бена. Це був коротун; наїжачені пасма сивого волосся нагадували сталеву стружку, а на кінчику носа висіли окуляри в золотій оправі. На перший погляд він здався Гарпер більше схожим на бухгалтера, ніж на офіцера поліції.

— Бен Патчетт? — на його обличчя розтягнулася здивована посмішка. — Гей, та я тебе не бачив, певно...

Шок від раптового усвідомлення спалахнув у його очах. Опецькуватий офіцер поліції розвернувся й побіг до авто; наручники дзеленькали у нього на поясі.

— Бетан! Бетан, повідом негайно!.. — загорлав він.

Джеймі Клоуз потягнулася по «бушмастер», зіперту між вогнями фар «челенджера». Гвинтівка була притулена до решітки, прихована в її затінку.

Бен схилив голову і зробив чотири квапливі кроки до поліцейського «крузера» — рушивши не до офіцера, який скидався на клерка, а минаючи капот, попрямував до пасажирського боку машини.

— Гей! — кричала Джеймі. — Гей, вишкребку, зупинися, бо хтось...

З-за огорожі гримнув дробовик. Від глухого тріскоту в Гарпер завмерло серце. Низенький сивочолий поліцейський затнувся, його окуляри завалилися на дорогу, і Гарпер подумала: «Його підстрелили, Нельсон щойно його підстрелив». Але тоді коротун випростався і завмер на місці, здійнявши догори руки.

— Не стріляйте! — закричав він. — Заради Бога, не стріляйте!

Жінка-офіцер у машині повернула голову, втиснувшись підборіддям у ключицю. Однією рукою вона трималася за мікрофон, прикріплений до плеча, натискаючи кнопку виклику. Бен стояв над жінкою, націливши пістолет їй на скроню крізь вікно.

— Чисто, — сказав Бен. — Все чисто! Можливий серцевий напад, код двадцять чотири, код двадцять чотири. Дай їм знати, Бетан.

Бетан, зіщулившись, скоса зиркнула на нього, а тоді повторила:

— Код двадцять чотири, код двадцять чотири, Верден-авеню, десять, офіцери на місці, очікуємо швидку.