3

3

Бен Патчетт стояв напоготові, наче стрілець під час навчань на полігоні. Він розвернувся вслід за каретою швидкої, коли та промайнула повз нього, не припиняючи вести по ній вогонь. Зрештою він опустив пістолет і роззирнувся довкола, з виразом приголомшеного подиву розглядаючи уламки розбитого скла, які вкривали вулицю, і кров.

Усі вони сяяли — всі до одного. Навіть Гарпер світилася, відчуваючи, як збігають додолу шкірою мурашки від драконячої луски. Очевидно, ніщо не викликало почуття злагодженості краще, ніж колективний акт убивства.

— Йой! — вигукнув Нельсон голосом, у якому бриніло збудження — а може, навіть ейфорія. — Всі цілі?

— Чи всі цілі? — крикнув Бен, майже прогорлав. — Чи всі ЦІЛІ, придурок ти такий? — То була найбільша лайка, яку від нього чула Гарпер. — А самому як здається? У нас тут чотири трупи. Якого милого ти вогонь відкрив?

— Я прострелив задню шину, — відказав Нельсон. — Щоб вони не втекли. Ті, у швидкій. Вони здали назад. Ти хіба не бачив?

— Та вони не давали задню, поки ти палити не почав! — Посеред Бенового чола, запульсувавши бридким багряним хробаком, випнулася вена.

— Ні. Ні! Клянуся, вони кинулися навтьоки. Серйозно! Джеймі, ти там стояла. Хіба вони не задумали дати драла?

Джеймі стояла над тілом поліцейського Пітера, цілячись «бушмастером» у труп, наче він ось-ось скочить і кинеться тікати. Пітер, однак, лежав, вигнувшись назад і гротескно зіщулившись. Його розчавлені груди вкривав червоний слід від шини. Від сили тиску кишки видавило крізь горло, звідки тепер стирчало лискуче синювато-червоне місиво.

— Що? — Джеймі підвела голову, перевівши спантеличений погляд з Нельсона на Бена. Вона приклала палець до правого вуха. — Що ти кажеш? Я нічого не чую.

— Слухай. Може, якби ми мали таку можливість, то змогли би перемотати і глянути, що насправді трапилося. Не знаю. Мені видалося, що вони хотіли тікати. Хтось мав щось робити, того я стрельнув у шину. — Нельсон знизав плечима. — Може, я припустився помилки новачка. Як хочеться когось звинуватити, то валяй! Все на мене! Я не проти побути цапом-відбувайлом.

Бен мав такий вигляд, наче його щойно різонули ножем — рот розтулений, очі широко розплющені й не кліпають. Він спробував запхнути пістолет назад у кобуру, але промахнувся з перших двох спроб.

Джеймі обійшла авто й випустила Гарпер із заднього сидіння.

— Ну ж бо, — мовила Джеймі. — Ходімо.

Рушивши до багажника, вона дістала звідти речмішки.

Гарпер перейняло подих, немов вона щойно вступила у крижану воду. Ноги підкошувалися. У вухах стояв пронизливий дзвін.