— Сестричко, — промовила Джеймі. — Їй ти уже не допоможеш, але в таборі є люди, яким ти потрібна. Ну ж бо. Час вертатися додому. — У голосі дівчини лунали навіть ласкаві нотки.

Гарпер не опиралася, коли Джеймі тягнула її за лікоть зі швидкої. Вона розвернулася в бік Бенового «челенджера» і наосліп намацала ремінь від речмішка.

— Я зберу наших. Побачимося біля машини, — сказала Джеймі.

Заціпеніло рухаючись, Гарпер підійшла до відчиненого багажника Бенової автівки. Запхнула туди мішок, поряд з термобоксом, а тоді глянула на вулицю.

Наприкінці Верден-авеню виднівся почорнілий, вигорілий бетонний каркас будівлі, яка колись була аптекою CVS. Позаду аптеки, на перетині Верден та Саґамор, стояв припаркований білий фургон без вікон. Збоку на автівці були надруковані літери позивного, за якими тягнулися по-мультяшному намальовані вимпели з полум’ям: «WKLL • ДІМ МАЛЬБОРО-МЕНА». Гарпер чула, як звіддаля лунають звуки іншого авто, яке прямувало з Саґамор, важке й неквапне: до її вух долинало м’яке форкання-шипіння повітряних гальм і дизельний рев важкого двигуна. Звучало це так, наче їхав шкільний автобус.

Пасажирське вікно фургона WKLL було опущене. З нього висунувся чоловік з прожектором і клацнув вмикачем. Сліпучий промінь світла, блискучий, немов щойно огранений діамант, впав на Нельсона Гайнріха, пришпиливши його на місці посеред дороги. Нельсон тільки-но виліз зі швидкої, тримаючи обома руками портативний дефібрилятор. Зіщулившись, він витріщився у джерело яскравого світла.

Прикріплені до даху фургона динаміки заскрипіли.

Гарпер відчула, як кров застугоніла в жилах, розганяючи всередині хімічну карусель.

Голос, який пролунав слідом, зарокотів, немов Глас Божий. То був хрипкий, жорсткий голос людини, яка прогорлала весь концерт «Металліки». Гарпер чула його наживо лише кілька днів тому, у власному будинку. До того він часто лунав по радіо у нескінченних теревенях про Апокаліпсис та проміжках між саундтреком до Кінця світу, в якому переважав кок-рок сімдесятих.

— І що то ми таке сьогодні робимо, народ? Грабуємо швидку? Зі зґвалтуванням черниць та підпалом сиротинця облом, чи як? Ну, я вам так скажу. Маю дві новини: добру і ще кращу. Я Мальборо-Мен, сьогодні я тут з Береговими спалювачами, і якщо ви шукали собі ліків — лишенько, ви таки потрапили за адресою. Ми якраз маємо те, що треба, для лікування таких заражених мішків з м’ясом, як ви. Краща новина полягає в тому, що онде карета швидкої, тому, тільки-но скінчимо з вами, клята крадійкувата мерзота ви така, то далеко по мішки для трупів ходити не доведеться.