— Всі в укриття! — закричав Бен.

Бічні дверцята фургона WKLL від’їхали вбік. На власні очі Гарпер подібної зброї ніколи ще не бачила. Тільки в кіно. Їй не відомі були ані марка, ані калібр — вона гадки не мала, що дивиться на кулемет «браунінґ М2» 50-го калібру — знала тільки те, що таку махину очікуєш побачити припасованою до даху танка чи всередині військового гелікоптера. Ззаду, в кузові, тягнулася кулеметна стрічка, яка звисала з відкритого металевого корпусу.

На низькому табуреті позаду кулемета сидів чоловік у парі яскраво-жовтих захисних навушників. Перш ніж ніч розірвалася на клапті гуркоту і білястих спалахів, у голові Гарпер зринули дві думки.

Перша (досить безглузда) — що така зброя просто не може бути легальною.

І друга — про те, що інше авто, яке саме звертало з-за руїни аптеки, було, звісно, аж ніяк не шкільним автобусом, а помаранчевим «фрейтлайнером» зі снігоочисним плугом, завбільшки з крило літака, прилаштованим спереду. За кермом сидів Джейкоб.

4

4

«Браунінґ» відкрив вогонь, здригаючись від вервечки поштовхів, які були не просто звуками. Гарпер відчувала ті уривчасті струси всім своїм тілом, вони відлунювали їй у зубах і очах.

Карета швидкої задрижала. Черга «Браунінґа», прошиваючи вулицю зліва направо, перетворювала асфальт на дрібну порохняву. Кулі прошили ноги Нельсона Гайнріха, розриваючи їх на шмаття у сполохах багряного димку: кров перетворювалася на парові хмари. Його права нога відігнулася назад, наче лапа богомола. Портативний дефібрилятор зблиснув зливою білих іскрин. Нельсон здригався, наче відвідувач біблійного наметового служіння, якому перепала доза Святого Духу.

Гарпер впала на руки й коліна, кинувшись за «челенджер» Бена. З-за колеса вона побачила Бена, який заліз до «крузера» Пітера й Бетан. Навколішки всівшись на водійському сидінні, він висунувся зі своїм автоматичним пістолетом. Вона бачила, як спалахнуло дуло пістолета, та самого пострілу крізь нещадний цокіт 50-го калібру не почула.

Тоді Бен відсмикнув голову назад у машину і зіщулився. Наступної миті поліцейське авто Пітера та Бетан затряслося з боку в бік, ніби потрапивши в бурю. Вікна порснули дощем уламків. Кулі угвинчувалися в сталь, розривали шини, стяли відчинені водійські дверцята — ті з гуркотом відлетіли на дорогу, — розчахнули багажник і розтрощили габаритні вогні.

Джеймі сховалася за швидкою й присіла, зіщулившись і затиснувши «бушмастер» між ніг. «Додж челенджер» стояв за якусь дюжину кроків від її сховку, але з тим самим успіхом це могла бути сусідня країна. Перетнути цю відстань було б не менш розумно, ніж у деревоподрібнювач пірнути.