— Дихай нормально, — проказала вона. — Я без стетоскопа прийшла.

— Мені вже ставало краще.

— Цить. Я слухаю.

Коли він вдихав, у грудях йому слабко шурхотало, наче хтось розкручував пластикову обгортку.

— Бляха, — промовила Гарпер. — У тебе розвинувся ателектаз. Градусника з собою я не маю, але й так бачу, що тебе лихоманить. От же ж паскудство. Я не розумію.

— По-моєму, «Ателектаз» — це один з ранішніх альбомів «Genesis»[124]. З тих, що вони записали до того, як Філа Коллінза поставили на спів, і вони перетворилися на пересічне емтівішне лайно.

— Це мудрагельське слівце, яке означає окремий випадок пневмонії. Таке ускладнення трапляється при переломах ребер, але для чоловіка твого віку це досить нетипово. Ти курив?

— Ні. Ти ж знаєш, що я не маю цигарок.

— Повітрям свіжим дихав?

— Ще й як.

Гарпер глянула на нього, примруживши очі.

— «Ще й як» — це скільки?

— Ем, годин вісімнадцять? Плюс-мінус.

— Що ти робив надворі вісімнадцять годин?

— Так не було задумано. Я знепритомнів. Так завжди буває, коли я виряджаю Фенікса, — Джон винувато всміхнувся. — Гадаю, я був занадто слабкий. Не готовий його створювати. Це забрало забагато сил. Хоча добре, що я таки його відіслав. Мало того, що в них кулемет був, то ще й твій колишній на тому снігоочиснику, як на танку, роз’їжджає...

— Хвилиночку. Відмотаймо назад. Звідки ти знаєш, що мій колишній був на Верден-авеню? Хто тобі сказав?

— Ніхто не казав. Я був там з тобою.

— Тобто як це, ти там зі мною був?