Те, що сталося з вами тієї ночі в лісі, — цілком і повністю моя провина. Я могла будь-коли це зупинити, але не стала. Я не очікую, що ви мені пробачите, але сподіваюся, що одного дня зможу знову здобути вашу повагу чи принаймні вашу довіру. Я би попросила у вас вибачення особисто, та останнім часом я всіх довкола дратую, тож сиджу під арештом у гуртожитку і змушена звернутися до вас саме таким чином. Вибачте, міс Вілловз. Я не хотіла, щоб ви постраждали. Я не хотіла, щоб бодай хтось постраждав. Я ще та гівнючка.

Якщо я можу вам чимось допомогти, лише скажіть Майку. Я, попри все, хочу загладити провину перед вами. Ви заслуговуєте всього найкращого. І ще одне: дякую за те, що ви стали за сумісництвом виконувати обов’язки універсальної мами для мого брата. Ви йому рідніша, ніж я сама. Будь ласка, скажіть йому, що я постійно думаю про нього й дуже сумую. Принагідно цьомніть від мене дідуся.

Будь ласочка, будь ласочка, будь ласочка, будьте обережні.

З вірою, що знову колись стану вам другом,

Майкл сидів, склавши долоні й затиснувши їх між колін. Вигляд у нього був хворобливий, і одна нога смикалася безперестанку.

— Дякую, що приніс листа. Я знаю, що за доставку таємних послань ти міг вскочити в серйозну халепу.

— Пусте, — знизав він плечима.

— А от і ні, — Гарпер почувалася чарівно, вільною, немов десятилітнє дівча, у якого щойно розпочалися літні канікули. Еллі вона вже пробачила геть усе. То була її невід’ємна здатність — пробачати швидко й легко, почуваючись якнайкраще. Але потім вона знову пробігла очима лист. І спохмурніла. — Чому це вона під арештом у гуртожитку?