Лише Сара не сяяла, бо вона єдина не мала драконячої луски. Проте вона, як і всі ми, розуміла, що чогось-таки ми гуртом досягли. Знайшли дієві ліки. Нам не потрібна була ложечка цукру, щоб заковтнути ліки. Той цукор і був ліками. Сара співала з нами, спостерігала, як ми загоряємося, але свої наміри тримала в таємниці. На ту мить я вже достатньо довго пробув з нею, щоб передбачити, до чого все йде. Що саме вона збиралася втнути.

От тільки я був сліпий, бо в той час майже завжди ходив п’яний. Не від пійла, сама розумієш. А від того припливу світла та задоволення, яке затоплювало мене щоразу, як ми співали гуртом. Еллі почала ходити в нічні вилазки в тій своїй масці Капітана Америки, щоб шпигувати за друзями, яких знала ще зі школи. Якщо вона бачила, що вони хворі на луску, то вербувала їх разом із сім’ями. Розповідала їм, що існує шлях до порятунку. Що інфекція — це не обов’язково смертний вирок. Щотижня прибували десятки нових людей.

Сара відправляла мене з Еллі, щоб я за нею наглядав і вона поверталася в табір цілою та неушкодженою. Тоді я й почав виряджатися пожежником, бо зрозумів, що у світі, охопленому полум’ям, на пожежника ніхто не зважатиме. У червні я був такий сп’янілий від Блискоту, що навіть власного імені пригадати не міг. Я був просто... просто Пожежником, — Джон кволо кашлянув. Пахучий дим вирвався з його рота, перетворився на примарні контури іграшкової пожежної машини, а тоді розтанув у повітрі.

— Хвалько, — сказала Гарпер. — І що було далі?

— Сара померла, — відповів він, нахилився вперед і, несподівано для Гарпер, цьомкнув її в ніс. — Казочці кінець.

Книга 7 Гріховода

Книга 7

Гріховода

1

1

Березень

Зі щоденника Гарольда Кросса:

28 серпня

МАРТА КВІНН ІСНУЄ.

МАЄ ВЕБ-САЙТ, «MARTHAQUINNINMAINE»[131]. ПУНКТ ПРИЙОМУ В НИХ — У МАЧІАЗ, ТАМ ТЕБЕ ПОМИЮТЬ-ПОЧИСТЯТЬ, НАГОДУЮТЬ ПОЖИВНИМ ЇДЛОМ І ВІДПРАВЛЯТЬ НА РИБОЛОВЕЦЬКОМУ СУДНІ НА ОСТРІВ. ТАМ ЗІБРАЛИ ТЕ, ЩО ЛИШИЛОСЯ ВІД ЦКЗ, І ПОСИЛЕНО РОЗРОБЛЯЮТЬ ЛІКИ.

Я ТУДИ ЗБИРАЮСЯ. СЬОГОДНІ ЧИ ПІСЛЯЗАВТРА. ЯКЩО ЛИШУСЯ ТУТ, ТО РАНО ЧИ ПІЗНО, АЛЕ НЕОДМІННО ЗГОРЮ ЖИВЦЕМ. ПЕРЕВАГАМИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ВИПАЛО НАСОЛОДЖУВАТИСЯ ВСІМ, ОКРІМ МЕНЕ, А БЕЗ РЕГУЛЯРНИХ ДОЗ ОКСИТОЦИНУ МІЙ БІОХІМІЧНИЙ ҐНІТ ДОСІ ШКВАРЧИТЬ.

ДОЗВОЛУ Я ПИТАТИ НЕ БУДУ. БО ЗНАЮ, ЩО НІЗАЩО ЙОГО НЕ ОТРИМАЮ. ЧЕРЕЗ КЕРОЛ ЗА МНОЮ ПИЛЬНО СЛІДКУЮТЬ. З ХОРОШОГО — ХІБА ЩО ПОМІЧ ДР. ВІН УСЕ ОРГАНІЗУВАВ, ЩОБ Я СЬОГОДНІ ВИСЛИЗНУВ З ТАБОРУ І МІГ УНОЧІ ДІСТАТИСЯ БУДИНОЧКА ТА ВІДІСЛАТИ ОСТАННІ ІМЕЙЛИ.