— Йой, — мляво сказала Гарп, розглядаючи пустку, що простягалася навколо. — Ти тільки глянь на наше щастячко. Покірні успадкують Землю. Хоча за те, що лишиться, конкуренція буде невисока.
Пожежник потягнувся до FM-програвача і став прокручувати статику: приглушені, ледь розбірливі голоси, хлоп’ячий хор, що бере високу ноту, яка луною розходиться в невидимому соборі, а тоді — крізь увесь шум — забубонів звук, гомінкий бас, і чоловік узявся жалітися, що його кохана намірилася
Якусь мить жінка дивилася на нього, а тоді кивнула.
— Ти чуєш те саме, що і я, чи мені ввижається? — запитав Джон.
— Я не спец, але звучить наче «The English Beat», — відповіла Гарпер. — Їдемо далі, містере Руквуд. Майбутнє чекає на нас. Рано чи пізно, а ми його таки дістанемося.
— Хто ж знав, що майбутнє звучатиме зовсім як минуле? — сказав він.
14
14
За кілька миль на північ від Біддерфорда Пожежник забрав ногу з педалі газу. Вантажівка потроху стишила хід.
— Насправді, — промовив він, — нам вдалося без пригод подолати сорок миль шляху, а це набагато більше, ніж я собі розраховував.
Подальшу дорогу на північ перекривала величезна вантажна фура. Як і все, що траплялося їм на очі за останню годину, авто виглядало так, наче десь поряд з ним впала бомба. Від кабіни лишився тільки обвуглений корпус. Контейнер на причепі весь потемнів від сажі, але крізь бруд Гарпер могла розгледіти напис «Волмарт».
Хтось повитирав бруд над логотипом компанії і лишив там послання з тьмяних червоних літер, виведених балончиком:
ПОРТЛЕНДУ КІНЕЦЬ
ДОРОГИ ДАЛІ НЕМА
ЗДОРОВІ? ЗВЕРНІТЬСЯ ДО ДІКА ГОКІНЗА
У ПРАУТС-НЕК
ПО ІНФІКОВАНИХ ВОГОНЬ БЕЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
БОЖЕ ПРОСТИ НАС, БОЖЕ БЕРЕЖИ ВАС
Пожежник відчинив двері й ступив на підніжку.