Беяр підвівся, підійшов до книжної полиці та взяв звідти невеличку книжечку в коричневій шкіряній палітурці. Погортавши тонкі, наче тканина, аркуші своїми старечими пальцями, він нарешті знайшов шуканий параграф.

— Тут сказано: «Моє сузір’я нагадує звіра, що причаївся у своєму лігві», — рече демон. — «Тож не став мені багато запитань, Соломоне, інакше царство твоє одного дня розпадеться. Слава твоя — тимчасова. Ще трохи ти зможеш нами помикати, але потім ми знову розпорошимось поміж людьми, і станеться так, що вони поклонятимуться нам як богам, бо не знають люди імен тих ангелів, що нами повелівають». — Беяр закрив книжку й поглянув на Леоні. — Соломонів Заповіт, розділ п’ятий, вірші четвертий та п’ятий.

Не знаючи, як відреагувати на почуте, Леоні зволіла промовчати.

— Асмодей, як я вже казав, — це демон, якого пов’язують із хтивими, плотськими бажаннями та пристрастями, — вів далі Беяр. — Він є, зокрема, ворогом усіх молодят. У Книзі Товіта він знущається над жінкою на ім’я Сара, убиваючи по черзі всіх її сімох чоловіків іще до того, як шлюб набирає чинності. У восьмому ж випадку янгол Рафаїл напучує нового нареченого Сари покласти печінку та серце риби на розпечені вуглини. Сморід відлякує Асмодея й примушує його тікати до Єгипту, де Рафаїл знаходить його і, знесиленого, зв’язує.

Леоні здригнулася, проте не від слів Беяра, а від спогадів про слабкий, але нестерпний сморід, що переслідував її в гробниці. Він був сумішшю диму, вологи й запаху моря.

— Ці притчі видаються вам архаїчними, еге ж? — спитав господар. — Утім, вони ховають у собі вагомішу істину, хоча часто лише затуманюють її. —¦ Він постукав по книзі своїми довгими тонкими пальцями. — У Книзі Соломона сказано також, що Асмодей не терпить близькості води.

Леоні рвучко випросталась.

— І саме тому йому на плечі поставили велику чашу з водою? Це так, мосьє Беяр?

— Може, й так, — погодився він. — Асмодей з’являється також і в інших релігійних текстах. Наприклад, у Талмуді він має свого відповідника — Ашмедая, істоту зовсім не таку злобну, як Асмодей у Книзі Товіта, проте його помисли зосереджені на дружинах Соломона та на Вірсавії. Через деякий час, у середині п’ятнадцятого сторіччя, Асмодей з’являється як демон хтивості в «Malleus Maneficarum» — на мою думку, досить примітивному каталозі демонів та їхніх лиходійств. Ваш брат, як колекціонер, має знати про цю книгу.

Леоні стенула плечима.

— Може, й знає.

— Є люди, котрі вважають, що демони особливо лихі та небезпечні о певних порах року, коли вони є найсильнішими.