Слухаючи розповідь брата про настирливу ідею, про бажання помститися, що заволоділо його ворогом, про кампанію наклепів у пресі, про нападу Пасаж де Панорама, Леоні відчула за словами Анатоля страх.

Вони не обговорювали того варіанту, якщо Анатоль схибить. Брат умовив Леоні дати йому слово, що в разі, коли це станеться й він не зможе їх захистити, їй доведеться знайти можливість негайно, під покровом ночі, покинути Домен де ля Кад разом з Ізольдою.

— Значить, цей тип не є людиною честі? — спитала вона. — Ти боїшся, що він не дотримуватиметься правил дуелі?

— Боюся, ідо ні, — серйозно відповів Анатоль. — Якщо завтра ввечері справи обернуться кепсько, не хотів би я, щоб Ізольда залишалась у маєтку, коли він заявиться, щоб знайти її.

— Схоже, що це якийсь диявол.

— А я схожий на дурня, — тихо мовив Анатоль, — бо гадав, що зможу уникнути розв’язки.

Пізніше, увечері, щойно Ізольда пішла спати, Анатоль і Леоні зустрілись у вітальні, щоб обговорити план дій на наступний день.

Леоні не подобалося брати участь в обмані, надто після того, як вона сама стала його жертвою, але вона визнавала: у тому стані, у якому наразі перебувала Ізольда, їй краще не знати про те, що мало статись. Анатоль дав сестрі завдання, щоб вона чимось зайняла дружину, а він із Паскалем мав змогу потихеньку вислизнути з будинку. Він послав також записку Шарлю Денарно з пропозицією виступити його секундантом, і ця пропозиція була прийнята без зволікань. Доктор Габіньйо, хай і неохоче, та все ж погодився бути медиком, щоб у разі потреби надати необхідну допомогу.

Погодившись про людське око з указівками Анатоля, Леоні й не збиралася їх дотримуватись. Хіба ж зможе вона спокійно сидіти й дивитися на стрілки годинника, знаючи, що саме в цей час її брат б’ється не на життя, а на смерть?! Леоні розуміла, що їй доведеться надвечір передоручити комусь іншому відповідальність за Ізольду, але ще не знала точно, як це зробити.

Та ні словом, ні рухом не видала вона свого небажання виконувати братові вказівки. А сам Анатоль був так зайнятий своїми лихоманковими приготуваннями, що й не подумав поставити під сумнів слухняність сестри.

Коли ж він, прихопивши свічку, щоб освітити собі дорогу до кімнати, нарешті пішов спати, Леоні ще на якийсь час залишилась у вітальні, міркуючи, як найліпше приготуватися до завтрашніх подій.

Вона буде сильною та незламною. Вона не дозволить страхові заволодіти нею. Усе буде добре. Анатоль поранить або вб’є свого ворога. Вона й думати не хотіла про інакший результат.

Та спливали нічні години, і Леоні потроху усвідомлювала, що бажання далеко не завади справджуються.