Очі дівчат зустрілися.

— Гаразд, мадемуазеле, — зрештою сказала Маріета. — Я потурбуюся, щоб кухня була готова.

Леоні трохи постояла в залі, прислухаючись до звуків у будинку й переконуючись, що ніхто не стане свідком того, що вона замислила зробити. Упевнившись, що все тихо, вона поквапилася сходами нагору, хапаючись за перила з червоного дерева, а потім мерщій побігла до своєї кімнати.

На свій превеликий подив, вона почула в кімнаті Анатоля якісь звуки. Леоні завмерла, не вірячи власним вухам, бо щойно бачила, як її брат пішов до лісу разом із Паскалем.

Вона вже збиралася піти далі, аж раптом двері Анатолевої кімнати розчинилися навстіж і звідти прожогом вискочила Ізольда, ледь не збивши її з ніг. Її світле волосся було розпущене, а комірець сорочки розстебнутий. Вона виглядала шокованою та збитою з пантелику, наче її налякав і розбудив якийсь демон чи привид. Леоні не могла не помітити на її шиї страшного червоного шраму й, нажахана побаченим, відвела очі. Вражена розпачливим та істеричним станом своєї зазвичай такої елегантної тітки, Леоні заговорила до неї різкіше й суворіше, ніж мала намір.

— Ізольдо! У чому річ? Що трапилось?

Наче з чимось не погоджуючись, Ізольда розпачливо похитала головою, водночас потрясаючи аркушем паперу в руці.

— Він пішов! Битись на дуелі! — скрикнула вона. — Ми мусимо зупинити його.

Леоні заклякла й похолола, здогадавшись, що Ізольда раніше, ніж було слід, натрапила на листа, що його Анатоль залишив їй у своїй кімнаті.

— Я не могла заснути, тому й пішла до нього. А натомість знайшла ось це. — Ізольда різко перервалась і глянула Леоні у вічі. — І ти про це знала, — додала вона несподівано спокійним тоном.

На якусь мить Леоні забула, що навіть цієї миті, під час їхньої розмови, Анатоль крокує через ліс на двобій. Вона зобразила усмішку й узяла Ізольду за руку.

— Я знаю про вжиті вами заходи безпеки. Знаю про ваш шлюб, — лагідно мовила вона. — Шкода, що мене тоді з вами не було.

— Леоні, я хотіла… — почала була Ізольда, але на мить замовкла й виправилась. — Ми хотіли тобі про це сказати.

Леоні обійняла її. І вони враз помінялися ролями.

— І знаєш, що Анатоль стане батьком? — спитала Ізольда майже пошепки.

— І про це знаю, — відповіла Леоні. — То є найпрекрасніша річ на світі.

Раптом Ізольда відсахнулася.

— Одначе ти знала й про дуель?!

Леоні завагалася. Вона хотіла була уникнути прямої відповіді, та передумала. Між ними вже й так було надто багато неправди. Забагато руйнівної брехні.

— Так, знала, — зізналась вона. — Виклик на дуель принесли особисто вчора вранці. Денарно та Габіньйо зголосилися допомагати Анатолеві.