При рахунку «дев'ять» він різко відштовхнув Ріверу назад. Це було нечесно, але дозволило Денні підвестися. На вустах у нього знову з'явилася посмішка. Низько пригнувшись і затуливши голову рукавичками, він уміло увійшов у клінч. За всіма правилами рефері мав зупинити поєдинок, але він цього не зробив, а тим часом Денні мить за миттю швидко відновлював сили, прилипнувши до мексиканця як банний лист. Якщо він протримається до кінця раунду, то матиме цілу хвилину, щоб прийти до тями у себе в кутку. І йому таки вдалося це зробити, з посмішкою на вустах, хоча ситуація здавалася безнадійно скрутною.

— У нього посмішка наче приклеєна! — вигукнув хтось, і публіка, відчувши полегшення, весело загиготіла.

— Ну й удар у цього латиноса! Щось страшне, їй-богу! — сказав засапаний Денні, звертаючись в кутку до тренера, поки помічники метушилися довкола, приводячи свого підопічного до належної кондиції.

Другий та третій раунди були невиразними. Денні, цей хитрий і віртуозний генерал рингу, відбивав атаки суперника, блокував удари і входив у клінч, зосередившись на тому, щоб відновити сили після пропущеного в першому раунді запаморочливого разючого удару. У четвертому ж раунді Денні знову був самим собою. Так, удар суперника захитав його й забив баки, але добрий фізичний стан дав змогу швидко відновити сили й енергію. Але тепер Денні змінив свою нахраписту тактику. Мексиканець дійсно виявився міцним, упертим і злобним горішком. Тож його супернику довелося застосувати все своє вміння досвідченого бійця. У різних трюках та прийомах Денні був неперевершеним майстром, і хоча нічого несподіваного він уже запропонувати не міг, він все одно продовжував виснажувати мексиканця методичними ударами в корпус та в голову. На один удар Рівери припадало три його удари; вони були важкими, але не нокаутуючими. Та їхній нокаутуючий ефект полягав у кількості, що накопичувалася. Тепер Денні з належною повагою ставився до цього шмаркача, який, як виявилося, може врізати короткий хук як правою, так і лівою рукою.

Для оборони Рівера напрактикував бентежно-несподіваний прямий лівий удар. Раз по раз він відбивав цим лівим прямим наскоки Денні, завдаючи дедалі відчутнішої шкоди роту і носу суперника. Та Денні був багатогранним і гнучким бійцем. Саме тому його й вважали майбутнім чемпіоном. На свій розсуд він міг запросто міняти стиль бою. І він змінив його — на ближній бій. У ньому він був особливо сильним, до того ж така манера дала йому можливість уникнути бентежних прямих лівих супротивника. І йому пару разів удалося порадувати шаленіючу публіку, коли він, красиво збиваючи захват суперника, підкидав його в повітря потужним коротким аперкотом і валив на долівку. Рівера вичікував, стоячи на одному коліні, намагаючись максимально відпочити за ці короткі десять секунд, які — він це добре знав — суддя-грінго робив для нього ще коротшими.