Це був не поєдинок. Це було безжалісне побиття. Це було просто вбивство. Будь-яка публіка, окрім тієї, що ходить на поєдинки боксерів-професіоналів, швидко б вичерпала свої емоції в перші ж хвилини цього бою. Денні дійсно демонстрував усе, на що був здатен. І це була вражаюча й дуже переконлива демонстрація. Настільки сильними були впевненість глядачів, їхнє збудження та упередженість проти Рівери, що повз їхню увагу якось пройшов той факт, що мексиканець і досі стояв на ногах. Вони просто забули про Ріверу. Потік людожерських атак, який обрушував на нього Денні, поглинув мексиканця, і його майже не було видно. Минула хвилина, друга. Нарешті, коли рефері розвів суперників, публіці стало добре видно мексиканця. Його губа була розсічена, а з носа йшла кров. Коли поєдинок продовжили і Рівера, похитуючись, увійшов у клінч, на його подертій канатами спині стало видно довгасті смуги крові, яка повільно стікала вниз. Але публіка не помітила того, що він дихав рівно, а очі, як і завжди, палали незгасимою холодною ненавистю. Бо надто вже багато претендентів на чемпіонське звання застосовували проти нього такі нищівні вбивчі атаки в жорстокій круговерті тренувальних поєдинків. І Рівера навчився витримувати це шаленство за платню від півдолара за один бій до п'ятнадцяти доларів за тиждень тренувань. То була важка школа, і він добре засвоїв її уроки.

А потім сталося щось дивне і незбагненне. Несамовитий вихор ударів ураз ущух. На ринзі стояв один лише Рівера. А Денні, непереможний Денні лежав на спині. Його тіло пронизав дрож — то до нього намагалася повернутися свідомість. Він не захитався, не осів на підлогу, не впав, задкуючи, назад. Він просто рухнув, як сніп. Правий хук Рівери кинув його в повітря з різкою безжальністю смерті.

Рефері відштовхнув Ріверу вбік і став над гладіатором, що лежав, відраховуючи секунди. Так заведено, що під час професійних боїв кожен нокдаун публіка зустрічає радісними вигуками. Але ця публіка не раділа. Усе сталося аж надто несподівано. Серед запалої тиші глядачі стежили за невмолимим підрахунком секунд, як раптом цю тишу пронизав голос Робертса:

— А я ж казав вам, що він добре б'є з обох рук!

На п'ятій секунді Денні перекотився на живіт, при рахунку «сім» став на одне коліно, готовий підвестися між дев'ятою та десятою секундами. Якщо його коліно при рахунку «десять» і досі торкатиметься підлоги, то вважатиметься, що він іще лежить, а значить — програв поєдинок. З тієї ж миті, коли коліно відірветься від долівки, вважатиметься, що він уже на ногах, і тому Рівера матиме повне право знову «покласти» його. Рівера не збирався ризикувати. Як тільки коліно Денні відірветься від підлоги, він завдасть удару — останнього. Він очікувально ходив навколо супротивника, але рефері навмисне крутився між ними. Рівера знав, що той лічить секунди надто повільно. Усі грінго були проти нього. Навіть рефері.