Денні, не криючись, осипав Ріверу лайкою, спонукуючи його битися, але той танцював навколо нього й ухилявся від ближнього бою. А ще мексиканець вирішив більше не завдавати ударів по корпусу. Він знав, що при цьому втрачає половину шансів на успіх, але він знав також, що якщо переможе, то переможе тільки в дальньому бою. При першій же нагоді вони спробують зарахувати йому поразку через небажання битися і нечесну гру. Денні ж зовсім наплював на обережність. Цілих два раунди він ганявся за хлопцем, який не насмілювався вступити з ним у ближній бій. Час від часу він таки наздоганяв мексиканця й обрушував на нього град ударів. Рівера стоїчно витримував їх, аби лише уникнути ризикованого клінчу. Під час цього вирішального наступу Денні глядачі схопилися на ноги і зовсім показилися. Вони не розуміли, що відбувається, але бачили, що їхній улюбленець усе ж таки перемагає.

— Чому ти не б'єшся?! — гнівно кричали вони Рівері. — Боягуз! Ти — боягуз! Відкрийся! Відкрийся! Денні, убий його! Убий! Йому хана! Убий його!

Серед усіх без винятку присутніх у залі Рівера був єдиною спокійною людиною. За своїм темпераментом і кров'ю він був там найемоційніший, але йому довелося пройти через такі страшні випробування, що сукупна емоція десяти тисяч оглушливо волаючих горлянок, яка хвилями прокочувалася по залу, була для його свідомості не більше ніж бархатистою прохолодою вечірніх сутінків.

У сімнадцятому раунді Денні різко посилив темп, і Рівера, пропустивши сильний удар, враз обм'як, зсутулився і позадкував, ледь не падаючи. Руки його безсило обвисли. Денні подумав, що, нарешті, його шанс прийшов. Та Рівера надурив його, і, застукавши зненацька, завдав супернику хльосткого зустрічного удару прямо в щелепу. Денні гепнувся на долівку. Коли він спробував підвестися, Рівера знову збив його двома ударами зверху — в шию і підборіддя. І так було три рази. І ніякий арбітр не назвав би це нечесною грою.

— Білле, Білле! Зроби що-небудь! — почав Келлі благати суддю.

— Не можу! — розпачливо вигукнув у відповідь суддя. — Бо він мені не дає нічого зробити!

Повержений Денні все ще героїчно намагався підвестися. Келлі й ті, що сиділи біля рингу, стали гукати поліцію, щоб вона припинила побиття, хоча в кутку Денні ніхто не викидав білого рушника. Рівера побачив, як товстий капітан поліції почав незграбно просовуватися крізь канати, але не зовсім розумів, що все це означало. У цьому спорті, вигаданому клятими грінго, стільки всіляких хитрощів та підлих трюків! Денні таки вдалося зіпнутися на ноги, і він, із забитими памороками, безпорадно тупцював перед ним. Рефері і полісмен уже були вхопилися за Ріверу, але в ту мить він завдав останнього удару. Зупиняти поєдинок потреби не було, бо Денні більше не встав.