А Рівера досі не хотів програвати. У восьмому раунді його суперник спробував повторити аперкот, але невдало. А в дев'ятому Рівера знову всіх ошелешив. Він несподівано вийшов з клінчу швидким звивистим рухом, і у вузькому просторі, що утворився між ним та Денні, завдав удару знизу вгору від самісінької талії. Денні гепнувся на підлогу — і не проминув скористатися рятівними секундами, щоб прийти до тями. Натовп отетерів і вжахнувся. Денні побили його ж прийомом! Тепер його знаменитий аперкот справа обернувся проти нього ж! Рівера навіть не намагався дістати його, коли при рахунку «дев'ять» Денні підвівся. Рефері відверто заважав йому, хоча коли в нокдауні був Рівера, він нічим не перешкоджав його супротивнику.

У десятому раунді Рівера двічі зміг провести правий аперкот — від талії аж до підборіддя суперника. Денні впав у розпач. Посмішка не сходила з його обличчя, і він знову вдався до тактики нахрапистих наскоків. Він вимахував руками, як вітряк, але не міг завдати Рівері відчутної шкоди. Натомість мексиканець, не зважаючи на метушню та крутіння суперника, тричі підряд валив його на долівку. Денні вже не так швидко повертався до тями, а у дванадцятому раунді вперше відчув, що може програти. Але з того моменту і аж до чотирнадцятого він вдався до найбільших хитрощів за всю свою кар'єру. Він парирував і блокував удари, сам же бив скупо і розважливо, намагаючись тим часом накопичити достатньо сили. А ще він застосовував усі ті гидкі й нечесні прийомчики, на які тільки буває здатен досвідчений боєць: то начебто ненавмисне буцав Ріверу головою під час ближнього бою, то придавлював йому рот рукавичкою, заважаючи дихати, то затискав і тримав під пахвою його руку. Часто, входячи в клінч, він гарчав йому у вухо, вимовляючи розбитими усміхненими губами невимовні огидні образи. Усі — від рефері до гальорки — підтримували Денні і всі допомагали йому. І всі здогадувалися, що він задумав. Вигравши час і відновивши сили за допомогою магічної скриньки з новими прийомами, він тепер робив ставку на один удар. Він то навмисне розкривався, то прикидався знесиленим, то наче напрошувався на побиття — все робив для того, щоб дочекатися, коли суперник необачно розкриється сам, і тоді завдати йому страшного хльосткого удару, який принесе йому перемогу. Як уже робив колись до нього один знаменитий боксер, Денні сподівався вдарити спочатку справа в сонячне сплетіння, а потім — зліва у підборіддя.

І він справді міг це зробити, бо зажив слави тим, що доки він стоїть на ногах, поки в його руках буде достатньо сили для разючого удару.