— То продамо їх у неволю.
— Кому? Іспанцям?
— Ні, на той великий англійський корабель, що кілька днів тому припливав до нас… Нехай він завезе їх далеко на північ.
Можна було й так вирішити справу з полоненими, але признаюсь, що це мені не дуже подобалося. Зрештою, страшна втома притуплювала будь-яку живу думку, і всі спірні питання ми постановили вирішити пізніше. Отже, віддавши полонених у руки варраулів, ми пішли спати.
Узи дружби і братерства, які в дні великого випробування зблизили нас ще більше, узи довір'я тривали навіть під час сну: в кількох відведених нам хатах ми лежали один біля одного — індійці, негри і білий разом, чоловіки й жінки, зв'язані спільною працею і спільною перемогою. І кожний з нас, ніби ще не вірячи тому, що ми зробили, за старою звичкою спав, поклавши руку на зброю.
26 СВІТАНОК У ПУЩІ
СВІТАНОК У ПУЩІ
Нас збудив недалекий гарматний постріл. Був світанок. Ми проспали без перерви більше двадцяти годин. Прокинулися в бадьорому настрої, але голодні, як вовки.
До нас прибіг схвильований Оронапі.
— Приплив великий англійський корабель і зараз стає на якір біля нашого острова! — повідомив він. — Що робити?
— Люб'язно їх привітати! — відповів я. — Це наші друзі! Але раніше накажи нагодувати нас!
Не встиг я поїсти, як мене повідомили, що капітан Повелл зійшов на берег, а Оронапі зустрічав його урочисто, за всіма правилами церемоніалу, який був заведений над Оріноко. Я дав на допомогу головному вождеві як перекладачів Арнака і Вагуру, а також і Фуюді. Повелл, роздратований довгою вітальною церемонією, ввічливо, але рішуче вибачився перед Оронапі і звернувся прямо до Арнака і Вагури, щоб ті показали йому острів і розповіли, що тут діється. Через чверть години ми зустрілися біля хатини, і капітан, вітаючись, вигукнув до мене захоплено:
— Бобер, Well, хай тобі чорт! Нема про що й говорити, добродію. Ти багато зробив. У даному разі навіть Мальборо або Френсіс Дрейк[11] не показали б себе краще. Ти дав доброго прочухана акавоям. Не одне покоління пам'ятатиме ім'я Білого Ягуара… Матері будуть твоїм ім'ям лякати своїх неслухняних дітей. І справді, ніхто не вийшов з пастки, жодна жива душа?
— Наскільки мені відомо, ніхто…
— Goddam you! Це називається — чиста робота! Ти знаєш, добродію, що це значить? Молодий чоловіче! Ти усвідомлюєш собі, що ти зробив?
— Звичайно, ні! — сказав я весело. — Я не мав ще часу подумати.