— Правда, Базілю?

— Так… саме про це я й хотів з вами поговорити… — почав Ота, але Сі Омар зупинив його, підвівся з крісла й підсунув йому друге марокканське сидіння.

— Тепер можете говорити, cher Базілю, — мовив Сі Омар і кинув на стіл сигаретницю, яка сама відкрилася, наче автоматична. — Куріть! Мосьє Лукас, куріть. Куріть обидва. А я посмокчу наргіле.

Він ляснув у долоні, і До кімнати вмить увійшов араб, ніби ждав за дверима знаку свого хазяїна. Приніс деревне вугілля, присів навпочіпки й заходився чаклувати біля курильного приладу, затиснувши мундштук між тонкими губами. За хвильку з них вилетіла синя хмарка, у приладі забулькало. Сі Омар розтулив рота, й араб застромив йому мундштук між зуби. Сі Омар стулив губи, почав смоктати мундштук і прогугнявив:

— Ну, розповідайте! Що з машиною, Базілю?

— З нею все гаразд, — відповів Ота, мимохіть теж гугнявлячи. — Тільки бракує однієї деталі.

— Якої саме?

— Частини підставки.

— Невже ті чортові боші її не надіслали?

— Не знаю, — відповів Ота, дивлячись на кінчик своєї сигарети. — Словом, цієї деталі немає, а без неї діло не піде. Хіба що я міг би її зробити.

— Змогли б? — запитав пап Лукас.

— А чого ж. У мене є схема, й цього досить. Тут нема нічого складного. Тільки потрібен матеріал. І зварювальний апарат! Без цього нічого не вийде.

Сі Омар кивнув головою.

— Де ж дістати автоген?

— Може, краще подати рекламацію? — порадив Сі Омарові пан Лукас.

— Вони мали надіслати весь комплект.

— А що, як вони послали? — сказав Ота. — Ящики були відкриті, бозна-хто в них порпався. Не сердьтеся, Сі Омаре, але на фабриці у вас справжній свинюшник.

— Що ви маєте на увазі? — незадоволено мовив Сі Омар і глянув на плювальницю, яка стояла в кутку. — Сподіваюсь, ви не хочете дорікнути мені в поганій гігієні?

— Я маю на увазі не гігієну, а безлад. Хто порпався в тих ящиках?

— Мабуть, Ісмет-бей.