Поговорити б зі своїм відьмиськом…

Тепер Алістер сам шукав зустрічі з Рідхусангою. Вона стовідсотково знає те, що так цікавило Алістера. Став обідати і вечеряти разом з нею. На смакування і пережовування часу не мав, бо молов, молов язиком…

— Прошу дуже, — розшаркувався Алістер, — давайте ключ та забирайте свого звіра. Отак! А якщо немає ключа, то не морочте голову.

Хай там що, а він не порушить написане у тестаменті! Недарма вчив Алітера батечко, що треба бути доб-ро-по-ряд-ним. Це ого-го як засвоїв, прошу дуж-ж-же…

Очі Алістера бігали туди-сюди, обпікалися на золотому хрестику, але так нічого не могли второпати. Ріде як води в рот набрала. Його інтермедія, останнє, на що був спроможний, і на цей раз потерпіла фіаско.

— Краще б я тебе тоді додушив, — прошипів Алістер і подався до своєї спальні. Це ж саме повторював, крутячись на ліжку. Він прокидався і провалювався в сон, стискав кулаки, хмурив брови і навіть розмірковував…

Пізно! Пізно, — почув сентенцію, коли саме вголос у своїй спальні тягнув про-ш-ш-шу ду-ж-ж-ж… Обірвав, гіе дотягнув слово, бо… розібрав почуте і проковтнув так сильно, що сентенція перекрила горло від жаху. Ці слова, виявляється, сказав Джо Ероут, коли його розлізле тіло виносили з готелю!

Пізно?…

Алістер скочив на ліжку, торохнув себе у груди і почутий клубок слів відразу потягнувся до шлунка, звідки вуркнув невдоволено і притих.

Уся ця маячня йому наснилася. Але, чорт забирай, нарешті Алістер упіймав істинну суть покарання голландця.

Нічний світильник окреслював неспокійні кола по кімнаті. По них повзали тіні дерев, віти яких нагадували агонізуючі під вітром пальці, од чого Алістеру стало холодно і відразу захотілося помочитися. Він потім у клозеті спустив воду та її шум з удаваними хвилями в мушлі закрутили-завертіли про те, що не сходило з думки.

Пізно, прош-ш-шу ду-ж-ж-же…

Так, Ероут міг би переконати Алістера відкрити сейф. І Бойд пішов би на це, погодившися відшкодувати витрати голландцеві, скажімо, у відсотків тридцять. І відразу чкурнув би з цієї тропічної клоаки.

Що, хіба не так?

А тепер…

… пізно…

13

13