Кастелл пильно подивився на нього, потім сказав:

— Ходімо подивимось. Ні, не бійтесь: так само як і ви, я пам’ятаю про свою душу й не закривавлю своїх рук. Ідіть слідом за мною, ви будете в безпеці.

Цікавість чи якась інша причина спонукала д’Агвілара скоритися. Через кілька хвилин вони опинилися за вівтарем.

— Дивіться, — мовив Кастелл, натиснувши пружину і відчинивши потаємні двері.

Д’Агвілар зазирнув у кімнатку. Але куди поділися стіл, ящик, підсвічники, сувої, про які казала йому Бетті? Там були тільки старі запилені ящики з пергаментами і поламані меблі.

— Що ви бачите? — спитав Кастелл.

— Тільки те, що ви значно розумніший, аніж я думав. Але відповідати на ці запитання вам доведеться не зараз і не мені. Повірте, я не інквізитор.

По цих словах д’Агвілар повернувся і вийшов. Коли Кастелл, причинивши потаємні двері, поквапливо вийшов із каплиці, маркіза вже не було.

Надзвичайно схвильований, Кастелл повернувся до свого кабінету і сів подумати. Доля, що впродовж тривалого часу була прихильна до нього, тепер відвернулася. Гірше не могло бути. Д’Агвілар через своїх шпиків викрив таємницю його віри. Оскільки, на біду, маркіз закоханий у його дочку, а Кастелл змушений відмовити йому, то д’Агвілар став його найлютішим ворогом. Чому ж він відмовив д’Агвіларові? Адже це людина знатна і з високим становищем. Маргарет стала б дружиною одного з перших грандів Іспанії, який ближче за всіх стоїть до трону. Може, — такі випадки бувають, — вона б стала королевою чи матір’ю королів? Більше того, цей шлюб приніс би самому Кастеллу безпеку, спокійну старість, тиху смерть у власному ліжку — нехай він буде хоча б п’ятдесят разів мараном, хто посміє зачіпати тестя маркіза Морелла? То чому ж він відмовив? А просто тому, що він пообіцяв віддати її заміж за Пітера, а впродовж усього життя купця він ніколи не відмовлявся від свого слова. І в душі Кастелл пошкодував, що погодився віддати Маргарет за Пітера. Чому він не змусив Пітера, який так довго чекав, почекати ще місяць? Але тепер уже було пізно. Він дав слово й дотримуватиметься його, що б там не було. Кастелл підвівся і наказав служниці покликати до нього Маргарет. Однак та повернулася й сказала, що її хазяйка разом з Бетті поїхала на прогулянку, і кінь хазяїна чекає, щоб їхати до річки. Кастелл збирався провести ніч на борту свого судна.

Поклавши перед собою аркуш паперу, Кастелл подумав було, чи не написати Маргарет, щоб попередити її. Та потім вирішив, що їй нічого боятися д’Агвілара, в усякому разі зараз, та й небезпечно такі речі довіряти паперові; він написав лише, щоб вона берегла себе і що він повернеться наступного дня вранці.