— А кому ж вона належить — мавпам чи папугам? — В голосі Ніксона з'явилися саркастичні нотки.

— Капіталістам, — коротко відповів Абіх.

— Це доктрина комуністів, і давайте не будемо говорити на цю тему.

Ніксон встав, підійшов до дивана і, розвалившись на ньому, простягнув свої довгі ноги.

— Капітане! — звернувся він до Аллена.

— Що? — відповів той.

— Дивізія простоїть у місті ще десять днів. Ви, здається, цікавилися саме цим питанням у начальника штабу?

— Можливо…

— Потім, ви просили, щоб вам дозволили перебратись на іншу квартиру.

— Можливо…

— Ви заявили, що не хочете жити разом зі мною…

— Заявив.

— А на якого біса вам усе це потрібно?

— Це моя, а не ваша справа, — відповів Аллен.

— Тоді я вам наб'ю фізіономію. І так наб'ю, як вам ще не били за все ваше життя.

Аллен засміявся. Всі насторожено чекали, чим закінчиться сварка.

— Ви мені якось показували дірку на своїй голові, — спитав Аллен Ніксона.

— Це рана, а не дірка, — відповів Ніксон. — Рана, яку я дістав від Роммеля в Африці. Я гордий…

— Можете гордитися скільки завгодно. — промовив Аллен. — Я хочу сказати, що через неї у вас, напевно, витекла частина мозку.

— Стара мавпо! — заревів Ніксон і, піднявшись з дивана, кинувся до Аллена.