Хай там як, налякану ведмедикову душу зігріло материне тепло. Ніїва відчув захисну близькість непереможної, надійної сили. Під промінням ранкового сонечка шерсть на його спині настовбурчилася. Він сховав коричневого носика в хутрі й прикрив лапками. Мікі тим часом усе намагався розгадати таємничого нового приятеля: уважно спостерігав за ним, позираючи з-під схрещених передніх лапок. Кумедна щеняча голівка, з несиметричними вухами і видовженими вусиками від ердельтер’єрового спадку, була зайнята складними роздумами. Мікі прийняв Ніїву як друга, а той невдячно накинувся на нього через власні негаразди. Таке Мікі міг пробачити й забути. А от зневажливого ставлення подарувати Ніїві ніяк не міг. Ведмежа повністю ігнорувало всі грайливі витівки песика. Коли Мікі гавкав і стрибав, радісно трусився й припадав до землі, запрошуючи до гри у квача або борюкання, Ніїва просто витріщався, як дурень. Мікі починав думати, що Ніїву цікавлять тільки бійки. Минуло багато часу, перш ніж песик наважився спробувати ще раз.

Сталося це за кілька годин після сніданку. Ніїва майже не ворушився весь час, а Мікі охопила нестерпна нудьга. Навколо ніщо не нагадувало про нічну негоду: на безхмарному небі світило ясне сонце. Минуло більше години відтоді, як човен потрапив із озера до стрімких вод чистої річки, що звивалася південним схилом між коліном річки Джексон і річкою Шаматава. Челонер ще не мандрував цією річкою, витоком великого озера. Він побоювався натрапити на водоспад або пороги, тому уважно дивився вперед. За останніх півгодини течія пришвидшилася, і Челонер був певен, що невдовзі треба буде переносити човен берегом. Трохи згодом він почув тихе рівномірне дзюрчання, а це свідчило, що вони наближаються до небезпечної зони. Чоловік обійшов наступний закрут, тримаючись поблизу берега, і побачив за чотири-п’ять сотень ярдів стрімчак і шалену водоверть.

Челонер миттю оцінив ситуацію: з одного боку річкових порогів — крутий берег, з іншого — густий ліс. Він не сумнівався, що доведеться оминати бурхливий потік лісом пішки. Але лісова смуга розташувалася на протилежному боці, і до неї було далеко. Челонер нахилив човен під кутом 45 градусів й від усіх сил наліг на весло. Часу було достатньо, щоб дістатися до іншого берега, перш ніж човен наблизиться на небезпечну відстань до водоверті. З-за порогів уже долинала гуркотнява водоспаду.

Ось такої невдалої миті Мікі й вирішив ще раз заприятелювати з Ніївою. Він приязно дзявкнув і простягнув лапу. Треба сказати, лапа песика була непропорційно широкою, довгою ТА кістлявою, тому дружній удар по носі був для Ніїви, мов атака професійного боксера. Несподіваний випад зумовив подальші події. Мікі до всього кецнув другою лапою, випадково влучивши ведмедикові в око. Це вже було занадто — навіть другові такого не подаруєш. Ніїва загарчав, вистрибнув із м’якого гніздечка й накинувся на цуценя.