Йому не спалося. Лежачи на спині на своїх подушках, він милувався сяйвом зірок, спостерігаючи за сходженням місяця й дослухаючись до сов, що гніздилися у вдареному блискавкою дереві. За годину він повернувся до своїх вправ.

Він був на ногах, коли почув крізь вікно звуки голосів, усе ближче, і потім — гінкого бігу. За мить хтось грюкав у двері й гучним голосом кликав лікаря Кардіґена. Кент обережно підступив до вікна. Місяць зійшов, і він побачив фігури, що наближалися — повільно, наче під важкою ношею. Перш ніж вони зникли з очей, він розрізнив двох чоловіків, які несли між собою щось важке. Потім до нього долинув скрип дверей, інші голоси, а тоді зависла тиша.

Він повернувся в ліжко, гадаючи, хто міг бути той новий пацієнт.

Після фізичних навантажень дихати стало легше. Він почувався сповненим життєвих сил, тиск у грудях потроху зникав — усе це миттєво підняло йому настрій, і він відчув безмежний оптимізм. Було вже зовсім пізно, коли він заснув, тож проспав довше, ніж зазвичай. Розбудила його поява Мерсера. Той увійшов тихо, м’яко причинив за собою двері, але Кент почув його все одно. В ту мить, підводячись у ліжку, він уже знав, що Мерсеру є що розповісти. Також він збагнув, що сталося дещо тривожне — Мерсер був помітно схвильований.

— Перепрошую, що розбудив вас, сер, — сказав він, нахиляючись до Кента, наче боячись, що охоронець за дверима може підслухати. — Але я подумав, що вам краще дізнатися про індіанця, сер.

— Індіанця?

— Так, сер — Муї, сер. Я дуже через це засмучений, містере Кент. Раніше, вчора ввечері, він казав мені, що знайшов, яким баркасом дівчина вирушає вниз по ріці. Він казав, судно сховане в Гавані Кіма.

— В Гавані Кіма! Добра схованка, Мерсере!

— Справді, там дуже легко щось приховати, сер. Щойно стемніло, Муї повернувся туди стежити. Що з ним трапилось, я так і не з’ясував до кінця. Але мало бути десь близько опівночі, коли він дістався до будинку Кроссена, спливаючи кров’ю та напівживий. Його принесли сюди, і більшу частину ночі я доглядав за ним. Він каже, дівчина зійшла на борт, і баркас вирушив униз за течією. Тільки це я й дізнався, сер. Решту він белькоче якоюсь незрозумілою мовою. Кроссен каже, це мова племені крі і що старий Муї вірить, начебто самі чорти налетіли на нього з дрючками в Гавані Кіма. Хоча, звичайно, то мали бути люди. Не вірю я в його чортів, сер.

— Я теж, — сказав Кент, відчувши дивне збудження в крові. — Це просто означає, Мерсере, що хтось іще йде по сліду — хтось розумніший за старого Муї.

Обережно, з кумедно напруженим обличчям Мерсер озирнувся на двері. Потім схилився ще нижче над Кентом.