— Коли я був із ним наодинці, я чув, як під час свого незв’язного бурмотіння він промовляв ім’я, сер. Півдюжини разів, сер, і це ім’я було — КЕДСТІ!

Пальці Кента вчепилися в руку юного англійця.

— Ти чув ЦЕ, Мерсере?

— Я впевнений, що не міг помилитися, сер. Воно пролунало кілька разів.

Кент відкинувся на подушки. Його розум працював швидко. Він знав, що, попри намагання виглядати спокійним, Мерсер неабияк стривожений тим, що сталося.

— Ми не можемо дозволити, щоб це спливло на поверхню, Мерсере, — сказав він. — Якщо Муї тяжко поранено… якщо він помре, наприклад… і з’ясується, що ми з тобою…

Він навіть не глянув на Мерсера, бо знав, що достатньо згустив фарби, аби його слова справили належне враження.

— Стеж за ним пильно, старий, і докладай мені про все, що трапиться. З’ясуй якомога більше про Кедсті. Я підкажу тобі, як діяти. Справа дуже делікатна, ти ж розумієш… для тебе! І… — він усміхнувся Мерсеру, — я неймовірно зголоднів цього ранку. Додай-но ще одне яйце до моєї яєчні, гаразд, Мерсере? Три яйця замість двох, і пару додаткових скибочок підсмаженого хліба. Але не треба, щоб хтось знав, що мій апетит покращується. Ліпше буде для нас обох — особливо якщо так станеться, що Муї помре. Зрозумів, старий?

— Гадаю… гадаю, так, сер, — відповів Мерсер, і колір збіг з його лиця від похмурої посмішки Кента. — Зроблю, як ви кажете, сер.

Коли він пішов, Кент був упевнений, що точно прорахував цю людину. Вірний звичкам певного типу людей, Мерсер зробить що завгодно за п’ятдесят доларів — але потайки. Надто вже боягузливий для відкритих дій. Кент знав ціну таким людям за певних обставин, і такі обставини складалися саме зараз. З цієї миті Мерсер ставав безцінним надбанням для його плану особистого порятунку.

Роздiл 9

Роздiл 9

Того ранку Кент з’їв сніданок, який дуже здивував би лікаря Кардіґена і неабияк насторожив інспектора Кедсті, якби той дізнався. Під час сніданку він ще більше зміцнив уже налагоджений зв’язок із Мерсером. Усім своїм виглядом Кент демонстрував велике занепокоєння станом Муї, знаючи, що той не міг бути смертельно поранений, адже, за словами Мерсера, перелому в нього не було. Але якщо індіанець помре, попереджав Кент, це означатиме щось зовсім кепське для них обох, якщо їхня роль у цьому стане відомою.

Щодо нього, це не матиме великого значення, адже йому й так уже «кепсько». Але він не хотів би бачити, як добрий друг потрапить через нього в халепу. Мерсер був розчулений. Він уже бачив себе інструментом ймовірного вбивства, і від цієї думки йому ставало моторошно. Навіть у найкращому разі, казав йому Кент, є факт давання й одержання хабара, що дуже ускладнить їхнє становище, якщо Муї не триматиме рота на замку. А якщо індіанець дізнався про якийсь компромат на Кедсті, украй важливо, аби він, Мерсер, здобув цю інформацію — вона може стати їхнім козирем, коли дійде до сутички з інспектором поліції. Згідно зі своїми обов’язками Мерсер поміряв йому температуру. Вона була цілком нормальною, але Кенту неважко було переконати його зробити відмітку в температурному графіку градусом вище.