Двічі Лорен підходив до мене.

– З тобою щось негаразд, Бене.

– Ні, Лорене, ні. Присягаюся тобі. Ти помиляєшся.

І я втікав у тишу архівів.

Там я мав спокійну компанію Рала й фізичну працю каталогізації, фотографування та пакування глечиків, а крім того я знайшов ще одну розвагу. Ця печера, запечатана майже на дві тисячі років, була стерильною, позбавленою життя в будь-якій його формі, коли ми вперше відкрили її. Але тепер вона утворювала власну екосистему: спочатку тут оселилися мініатюрні мухи, потім піщані блохи, мурахи, павуки й нарешті маленькі коричневі ящірки породи гекон. Я почав знімати фільм про цю колонізацію архівів.

Протягом багатьох годин на день я сидів з фотоапаратом, наготовленим і налаштованим, чекаючи, коли мені пощастить зняти близький знімок широким планом мухи або комахи, й саме в такий спосіб я зробив останнє велике відкриття в Місячному місті.

Я пройшов сам-один у найдальший закутень архівів, затулений стіною, на якій був вигравіюваний образ сонця. Одна з ящірок гекон пробігла вниз по стіні й через кам’яну підлогу. На тому місці, де лежала велика бойова сокира, коли ми вперше її знайшли, ящірка зупинилася. Вона стояла в напруженій позі, м’яка шкіра в неї на горлі пульсувала, а маленькі чорні намистинки очей зблискувади сподіванням. Тоді я помітив комаху, на яку вона чатувала. Білий метелик спокійно сидів на образі сонця з розгорнутими крильми.

Я швидко дістав фотоапарат і налаштував лампу-спалах та експозицію. Хотів сфотографувати ящірку в ту мить, коли вона вбиває свою жертву. Повільно пересів у позу, з якої міг навести різкість на комаху, і чекав, поки ящірка наближалася до метелика кількома швидкими ривками. За двадцять дюймів від метелика вона знову зупинилася й, здавалося, готувалася до останнього нападу. Я чекав, стримуючи подих, тримаючи палець на кнопці. Ящірка стрибнула вперед, і я натиснув на лампу-спалах.

Ящірка застигла, тримаючи тіло метелика затиснутим у своїй пащі. Потім обернулася й головою вниз стрибнула на підлогу. Коли вона добігла до кута, який утворювали стіна й підлога, то зникла, а я засміявся, що вона так по-дурному злякалася мене.

Я змотав плівку, зняв із фотоапарата лампу-спалах, поклав його у футляр і наготувався завершити свою роботу, коли раптом мені дещо спало на думку. Я знову підійшов до останньої стіни в печері, до того місця, де зникла ящірка, й зупинився, щоб пильно оглянути підлогу й стіну. І стіна, й підлога здавалися непроникними, і я не міг знайти ані дірочки, ані тріщинки, куди могла б заховатися ящірка. Заінтригований зникненням ящірки, я пішов і зняв одну з великих дугових ламп з кабелю, поставивши її так, щоб промені від неї повністю освітлювали стіну.