Коли Гай піднявся зі своєї схованки, він знав, що має лише кілька секунд, протягом яких може вдарити. Потім слон буде далеко від нього.

Він побіг поряд зі слоном, тримаючись вище від нього, щоб, коли він упаде, його тіло покотилося вниз косогором. Біжучи, Гай мусив витягувати свої довгі ноги на повну довжину, й він швидко втрачав рівновагу, падаючи до задніх ніг слона.

Із кожним кроком, коли величезна вага сірого тіла лягала на задні ноги, підколінний сухожилок, який тягся від коліна й до п’ят, напружувався під грубою нерівною шкірою. Сухожилок був товстою ниттю, гнучкою і пругкою, завтовшки з дівочий зап’ясток; він брав на себе всю вагу слона за кожним його кроком.

Гай обернувся на бігу, опинившись позаду слона, й, коли сухожилок на ближчій до нього нозі напружився, він змахнув сокирою з грифами й перетяв його так чисто, що той затріщав, як тріщить вітрило, коли шторм на морі розриває його навпіл.

Слон утратив рівновагу, коли нога підігнулася під ним, він захитався на краю стежки, тримаючи всю свою вагу лише на одній неушкодженій нозі.

– За Ваала! – збуджено заволав Гай, і його сокира злетіла високо вгору, коли він нею змахнув.

Другий сухожилок був перетятий так само чисто, й величезний сірий звір важко впав. Звук від його падіння долетів до спостерігачів, які залягли на кряжі, й хмара пилюки піднялася над сухою землею. Гай відстрибнув від тіла, яке покотилося вниз, і зумів ухилитися від ударів смертельно небезпечного хобота, який молотив повітря.

Він напружився для останнього удару, танцюючи навколо величезного тіла, що перекочувалося й смикалося, знаючи, що має лише кілька секунд для свого несподіваного удару, поки скалічена тварина не оговталася й не побачила його, не побачила, як він розпачливо шукає своєї нагоди.

Слон намагався пересуватися на передніх ногах, тягнучи за собою скалічені задні ноги. У своєму необміркованому гніві він виривав із корінням дерева, робив страшні кола, вимахуючи жахливим хоботом, колупав землю своїм єдиним бивнем.

Але його спина була обернута до Гая, й він іще не зрозумів, хто на нього напав. Гай підбіг до нього легкою ходою й спритно пірнув під хобот, яким слон розмахував наосліп. Він стрибнув на його широку спину, ставши там навколішки й високо піднявши над головою сокиру.

Вузлуватий хребет виразно виднівся крізь поморщену суху шкіру, великі хребці ніби кликали лезо сокири. Гай завдав смертельного удару, який прорубав кістку й оголив м’яку жовту речовину спинного мозку. Слон зойкнув і впав, копаючи ногами й спазматично смикаючись у смертельних судорогах.