— Страшенно люблю незайманих, — повідомив він. — А ти справді незаймана. Ти цнотливе й незіпсуте дівча, чисте душею та помислами, гідна вихованка черниць-кармеліток. — Його очі заблищали якимсь дивним, незбагненним поєднанням ніжності та хтивості. — Я навчу тебе кохатися, Бланко. Навчу, що немає нічого сороміцького в тих пестощах, що ними чоловік обдаровує жінку і навзаєм, якщо це робиться з обопільної згоди, дає їм обом насолоду і не шкодить їхньому здоров’ю… Скажи: „хочу“, любонько. Одне-єдине слово чи просто кивок голови — і зі мною ти пізнаєш таку втіху, якої ще не знала ніколи і ні з ким.
— Та ви просто чудовисько! — вражено вигукнула Бланка.
— Так, я чудовисько, — ствердив Філіп, притягаючи її до себе. — Я дракон. Гр!
Він спробував був ухопити зубами її носик. Бланка ухилилась і нагородила його ще одним ляпасом.
— Відпустіть мене, ви, п’яна свинюко!
— Я не свинюка, я дракон. П’яний дракон. А ти знаєш, кохана, що найбільше полюбляють дракони — і п’яні і тверезі? Вони просто обожнюють їсти гарненьких таких, смачненьких дівчат — як от ти, скажімо. А позаяк я дракон, голодний і п’яний дракон, то зараз я тебе з’ї-і-ім! — останнє слово Філіп прогарчав.
Однією рукою він притиснув Бланку до себе, а іншою заходився розстібати її корсаж. Вона пручалася, звивалася, брикалась і хвицалась, проте вирватися з його обіймів їй не вдавалося.
— Припиніть негайно! Я вас битиму.
— Бий, — байдуже відказав Філіп. Він якраз зосередив усю увагу на застібках, які чомусь не хотіли виконувати свого найголовнішого призначення — розстібатися.
— Я кусатимуся, — попередила Бланка.
— Про це я тільки й мрію, — запевнив її Філіп.
— Негідник ти! — сказала вона і раптом схлипнула.
Філіп облишив Бланчин корсаж, узяв її за підборіддя й зазирнув їй у вічі. На її довгих віях, мов краплі роси, блищали сльози.
— Що таке, серденько? Чому ти плачеш?
— Ви… Ти силкуєш мене. Примушуєш…
Він провів великим пальцем по її рожевих губах, які мимохіть напружилися і затремтіли, готові підкоритися найменшому її бажанню.
— А якщо я не силкуватиму, ти погодишся?
— На що?
— Як це на що? Та все на те ж саме — лягти зі мною в ліжечко. Ну, не відмовляйся, сонечко, я ж