Ґастон невість чому захихотів, а кішка Марція, переконавшись, що Шатоф’єр не буйствує, вибралася з-під канапи і повернулася до Симона на коліна.

Ернан швидким поглядом оцінив позицію на шахівниці. Філіп грав білими, але його позиція була безнадійною.

— Щось не видно тут Бланчиної руки, — зауважив він. — До речі, де вона?

— У себе, — відповів Ґастон. — З нею лікар.

— Лікар? — сполохався Ернан. — Вона захворіла?

— Та ні, не турбуйся. Просто зранку її замлоїло. Філіп підозрює, що вона вагітна.

— Га?! — вражено вигукнув Ернан. — У нас буде маленький Філіпчик?

— Чи Гелена, — якось невпевнено промовив Філіп.

Ернан пильно поглянув на нього й почухав потилицю.

— Щоб я здох! — пробурмотів він, враз схопився на ноги і прожогом вибіг з кімнати.

Симон підвів голову і здивовано заморгав.

— Що це його припекло?

— Подався забирати з-під арешту Монтіні, — пояснив Ґастон. — Поки Філіп не передумав.

Філіп знову зашарівся і збентежено опустив очі. А Симон нічого не збагнув:

— З якого це дива він має передумати?

Д’Альбре закотив догори очі:

— Однак ти наївний, друзяко! Дитя може бути не від нього, а від Монтіні.

— Он воно що! — протягло мовив Симон, дивлячись на пригніченого Філіпа з щирим співчуттям і водночас трохи зловтішно. — А хіба Бланка не знає, чиє це дитя?

— Та вона сама ще дитя, і якби не Філіп, їй би й на думку не спало запідозрити в себе вагітність. Та й Філіп гарний. Ось уже сім тижнів поспіль він щоночі спить з нею…

— Ну, й що з того? Я з Амеліною…