— Грубіян ти! — буркнув наостанку Симон і майже бігцем подався вперед по коридору.

Ернан стиха розсміявся:

— І цю байку ти вигадав тільки для того, щоб чимшвидше позбутися його і поговорити зі мною віч-на-віч?

— Аж ніяк, — заперечив Ґастон. — Нічого я не вигадував. Останнім часом Марґарита справді накидає на Симона оком, просто зараз ти чимось заклопотаний і не звернув на це уваги. Я ж лише скористався з цього, щоб Симон дав нам спокій, не ставлячи зайвих запитань. Ти ж бо знаєш, який він нав’язливий і як полюбляє встромляти свого носа в чужі справи. А я таки справді хочу поговорити з тобою віч-на-віч.

— Що ж, — сказав Ернан. — Раз так, ходімо до мене. Побалакаємо без свідків.

Розділ LXI

Розділ LXI

Таємна місія Ернана

Опинившись в Ернанових покоях, Ґастон влаштувався в м’якому вигідному кріслі і сказав:

— А тепер, друже, признавайся. Що ти замишляєш?

Шатоф’єр сів навпроти нього.

— Признаватися, кажеш? А хто ти, власне, такий, щоб я признавався тобі?

„Кокетує, отже, розповість,“ — подумав Ґастон, а вголос запитав:

— Коли вирушаєш?

— Завтра на світанку.

— Куди?

— Гм, тобі скажи…